Оновлення складу «Волині» триває й наша команда нині чи не наймолодша у Прем’єр-лізі. У минулому й поточному сезонах в основі команди дебютувало чимало випускників ДЮФШ «Волинь». Серед них і голкіпер Андрій Марчук. Він на певний час виграв конкуренцію у досвідчених Артема Кичака та Віталія Неділька. Гра Марчука отримала схвальні відгуки. Андрій розповів клубній прес-службі, як він оцінює перші матчі в УПЛ.

- Андрію, ти дебютував в УПЛ у грі із непростим супериком. Очікував виходу в основі проти «Зорі»?

- Готуватися треба до кожного матчу. Так, я відчував, що перед тим матчем видав декілька хороших поєдинків за дубль. Проти «Дніпра», наприклад. Тоді чимало відбив ударів. Але насправді здивувався, коли почув своє прізвище в основі на гру із "Зорею".

- Гру в Запоріжжі «Волинь» програла, яким був твій досвід від того матчу?

- У 19 років досвід треба набувати у кожному матчі та тренуванні. А офіційний матч УПЛ проти учасника групового етапу Ліги Європи переоцінити важко в цьому сенсі. Хоча вважаю, що досвід воротаря – це тоді, коли знаєш як найкраще діяти в конкретній ігровій ситуації.

- У дитинстві ти відразу у воротах грав?

- Зовсім ні! До 15 років грав у нападі в дитячій академії львівського СДЮШОР. Але отримав важку травму коліна. Багато часу її лікував, а коли дуже скучав за футболом, то почав приходити на  тренування. Інколи ставав на ворота. І мені, і тренерам сподобалося, тому гру в ДЮФЛ України починав нападником, а закінчив воротарем.

Стежив за грою кращих голкіперів в інтернеті. У Львові не було тренера із воротарів в команді, тому сам вивчав вправи, елементи тренувань.

- …і потрапив до Луцька. Як це сталося?

- Це було взимку 2012 року. Якось вранці зателефонували тренери дитячо-юнацької школи іншої команди – «Галичини» і запропонували зіграти матч проти «Волині». Попередили, що можу сподобатися лучанам. Матч відбувався заледве не на льоді. Ми програли «Волині» 0:4, але я відбив дуже багато, до того ж витягнув пенальті від Артема Дудіка. Після гри підійшли до мене лучани і сказали, що хочуть бачити у своїй команді. Потім про цей матч часто із Артемом жартували.

- На кого рівнявся завжди у воротарському ремеслі?

- На Петера Шмайхеля. Манера Олівера Канна подобається. Дивився відео багато з ними.  

- А із діючих кіперів хто подобається?

- Каспер Шмайхель з «Лестера». Перейняв від батька найкраще. Та й судіть самі – Шмайхель-менший не пропустив жодного голу у груповому етапі Ліги чемпіонів!

- Тебе викликали у збірну України U-19 в кваліфікації  на чемпіонат Європи 2016 року. Україна, на жаль, не виборола путівку. Як оціниш свою гру в збірній?

- Збірна надала більше впевненості, міжнародного досвіду. Багато подорожували світом, оцінювали рівень футболу, грали із хорошими командами. Це не може не позначитися на кар’єрі будь-якого футболіста. Колектив у нас був дуже хороший. Відіграв заключну гру на еліт-раунді проти Північної Ірландії, ми перемогли 2:0, а після матчу команду розформували, тепер це буде U-20 і «молодіжка». Аби й далі мати шанси потрапляти у збірну, треба працювати й працювати.

- Якщо критично подивишся на свою гру, то де бачиш резерви?

- Передусім треба вдосконалювати гру ногами. Це важливий воротарський навик. У сучасному футболі голкіпери мусять грати ногами як польові гравці.

- В тебе вже є вдалий приклад цього – у грі проти «Дніпра» Андрій Ляшенко отримав пас від тебе й віддав асист Артему Дудіку...

- Це більше помилка захисників, хоч я й націлено віддавав уперед. Той матч взагалі приємно згадувати. Ми цілеспрямовано готувалися до гри з дніпрянами. Такі перемоги надають впевненості команді. Щоправда, в грі з «Олімпіком» у Сумах і зі "Сталлю" вдома дуже не поталанило, аби взяти очки. Треба набирати їх у заключних матчах 2016 року.