Четверте свято дитячого футболу «Футбол для дружби» стартувало сьогодні у Мілані. Вірніше, 32 команди з усіх континентів зіграли під Міланом, у спеціалізованому спортивно-оздоровчому центрі. «Це просто космос», - тільки й повторювали українські журналісти, оцінюючи умови для тренувань і просто занять спортом у невеличкому містечку за 40 кілометрів від Мілану - 4 штучні поля, декілька трав’яних, аквацентр, ресторанчик, які потопають в зелені, захищені від вітру і сонця високим природнім парканом із вічнозелених рослин. Таких самих слів заслуговувала й організація турніру, адже продумано прибуття, розселення, перевезення, харчування, проживання 32 делегацій. Відразу й не скажеш, чи відбувався в Україні дитячий футбольний турнір подібного рівня. Справжня тобі дитяча Ліга чемпіонів. Їдь, дитино з командами і тренером, вчись, набувайся досвіду, дивись, з ким у майбутньому, сподіваємося, зіграєш.

Торік на аналогічний турнір до Берліну їздила наша Волинь U-13 і українці не змогли вийти групи, хоч і виграли в Челсі. Так само команда Олександра Антонюка поїхала й на цьогорічну дитячу ЛЧ. Наші цього року потрапили в одну із двох гру смерті на турнірі. Рапід з Відня, Шальке-04 з Гельзенкірхена і невідомі, але грізні французи із Таверни. Всього груп було вісім і мусимо згадати про набір із вихованців академій Вест Хему, Атлетико Мадрид, Інтера з Мілану і швейцарського Лугано. Бритиши привезли дебелих темношкірих бігунків, які, втім хоч і вийшли з групи, але програли в плей-офф словенському Марибору.

Волиняни сусідству в групі не знітилися і ледь дочекалися церемонії відкриття, аби побігти на розминку. Сама ж церемонія вмістила привітання 32 команд під стилізований гімн дорослої Ліги чемпіонів, привітання арбітрів (вони також репрезентували декілька країн Європи), представлення талісману-маскоту «Футболу для дружби». Коротко, але урочисто, футболісти аж рвалися у бій... Не приїхали до Мілану тільки в’єтнамці - їм не дали віз...

Перші хвилини гри із австрійцями були дуже нервовими. Захист нервував і обрізався, тому працювати з всіх мусив Валік Рижук - наш кіпер крутився як білка в колесі. Чотири сейви за матч, причому у моментах, коли українська делегація вже аж очі закривала і руки до неба за допомогою простягала... Коли Рапід зрозумів, що просто так нашим не забити, включився і наш напад, відтіснивши гру у центр поля. Так і закінчили перший матч - 0:0, хоч і відчувалося, що саме ці команди можуть вийти в майбутньому з групи.

Шальке наші хлопці «не помітили». Зібралися, вийшли і винесли, як то кажуть. І на техніці, і на потужності. Антон Гаврилюк протиснув захист і вдарив з носка повз воротаря, Борщевич прострілив з кутового на Сизика і той в дотик забив у дальній кут, а справу завершив гол після комбінації Сизика і Потапчука. Влад віддав на хід, Ілля - забив - 3:0. На довершення ще й Дорошенко міг догромити Шальке, але влучив у стійку.

В третьому матчі нашим треба було перемогти більш ніж у три голи французів, для яких гра ніби й нічого не вирішувала, але Таверни чіплявся за кожний матч. Волинь U-14 виграла 3:0 і під час матчу пів-турніру збіглося дивитися на гру Влада Сизика, який оформив хет-трик, забиваючи на будь-який смак.

Аби визначити, хто в групі G кваліфікується з якого місця у плей-офф, Волині і Рапіду довелося пробивати пенальті - усі показники в цих команд виявилися абсолютно однаковими! І хоч італійське травневе сонце не таке палюче, в обідню пору боротися треба було вже і з суперником, і зі спекою. Пенальті наші не тренували умисно перед турніром, але показали, що забивати можуть. Серія дотягнулася до семи ударів, але Рапід таки проскочив першим - 7:6 на їхню користь.

В 1/8 фіналу Волинь натрапила на пітерський Зеніт... Ну, ви розумієте...

Нічого зайвого нашим говорити не треба було. Чимось матч нагадав печально знамениту гру СРСР-Бельгія 30 років в Мексиці. Возили волиняки Зеніт, возили, але програли, хоч до арбітражу жодних претензій. Українці першими забили - Сизик скористався помилкою воротаря після пресингу Гаврилюка і забив в порожні - 1:0. І хоч домінувала Волинь (стійка і два удар, які погладили поперечку), але й забила двічі практично сама собі. Перший гол - автогол, другий - за хвилину до кінця матчу. Обрізалися в атаці і пропустили вихід 3 на 1. 1:2 і Волинь не пройшла далі. Прикрість, вже недитячі переживання і уроки на майбутнє.

Ну й зачарував міланський турнір наш Влад Сизик - 5 голів плюс асист. Капітан по-справжньому вів свою команду. Повага йому і дяка від тренерів та журналістів.

Третій тайм настав для більшості команд вже сьогодні. Завтра у фіналі зіграють угорці та словенці з Марібору. Після турніру наша команда вже повністю розслабиться і насолодиться Міланом. Завтра у волинян спільний із рештою команд виїзд у місто на дитячий Форум Футбол для дружби, вибиратимуть футбольний клуб, який гідний спеціальної премії за дотримання цінностей програми Футбол для дружби (дружба, рівність, здоров’я, мир, перемога, традиції і честь), а також висаджуватимуть дерева в найбільшому парку Мілана (наші саджатимуть вербу, калину і дуб) і, звісно, перегляд матчу Реалу та Атлетико на Сан-Сіро, чи то пак, Джузеппе Меаца.

Коментарі наших тренерів та юних футболістів чекайте на сайті згодом, як і репортажу із завтрашнього дня в Мілані.

Фотоальбом, який поступово поповнюватиметься, можна переглянути тут