У його послужному списку значиться багато клубів. Але тільки нинішнім літом він вперше поїхав за кордон, щоправда, недалеко – в Молдову.

Може, тому повернення пройшло настільки гладко. Повернувшись з «Шерифа», в першому ж матчі за «Волинь» найдосвідченіший півзахисник забив переможний гол у ворота донецького «Олімпіка».

- В'ячеславе, збірні відіграли, повернемося до клубних буднях. Попереду – черговий тур, суперник – «Чорноморець». При всій повазі до одеситів, конкурент «Волині» цілком по зубах. Або ви так не вважаєте?

- Я не знаю. Чесно. Ми на інші команди не звертаємо уваги, та й взагалі, це не моя справа. Яка моя? Виходити на поле і щосили допомагати своєму колективу. Тому будемо грати на перемогу.

- Щоправда, є у одеситів джокер – Влад Калитвинцев. У перших турах два голи чудовими дальніми ударами забив. Бачили?

- Ні. Нічого страшного, постараємося його нейтралізувати.

- Вам у центрі поля з ним доведеться перетинатися чи знову на вістря атаки Кварцяний відрядить, як у поєдинку з «Олімпіком»?

- Не знаю, подивимося. Як тренер вирішить, так і буде. Тільки ближче до гри стане ясно, на якій мені позиції грати.

- Як, до речі, справи у Діденка, якого ви «підміняли» в нападі в матчі з «Олімпіком»?

- Починає потихеньку займатися в загальній групі.

- Крім Калитвинцева-молодшого, кого зі складу нинішнього «Чорноморця» ви назвали б лідером, небезпечним гравцем для «Волині»?

- Якщо чесно, я й не знаю. Це вже тренер нам розповість, на кого звернути особливу увагу.

- У вас є знайомі серед гравців «Чорноморця»?

- Дмитро Нємчанінов був у нас в Луцьку, грав за «Волинь».

- У разі перемоги одесити піднімуться з дна таблиці. Виграєте ви – залишитеся в п'ятірці, а може, і вище. Чий стимул сильніший?

- Ну, очки всім потрібні. Думаю, хороша гра вийде, хто сильніший, той і виграє.

- В'ячеславе, перед матчем з «Олімпіком» ви тренувалися всього кілька днів. А до цього три тижні заліковували пошкодження. Це від «Шерифа» спадок залишилося?

- Так, там на тренуванні пошкодив ногу.

- Розкажете, як ви в Тирасполі опинилися? У середині червня вже контракт підписували, якщо не помиляюся.

- Так, буквально тиждень вдома побув і поїхав туди. А підписали мене начебто раніше.

- Тренером воротарів в «Шерифі» трудиться Тарас Гребенюк. Присутність свого допомогло швидше адаптуватися?

- Природно. Тим більше, мій старий знайомий: ще в київському «Арсеналі» разом грали три роки тому.

- З мовою взагалі, напевно, проблем не було – в Тирасполі, і в клубі, і в місті, всі російською розмовляють? Новий тренер – Ліліан Попеску теж?

- Так, всі і тренер в тому числі, спілкуються російською, легіонерам перекладач перекладає.

- А в самій команді? Я до того, що разом з вами прийшов десяток легіонерів (при цьому 8 пішли!). Це ж на якому вавілонському суржиком ви там спілкувалися? Чи всі поголовно знають англійську?

- Легіонерів змушують вчити російську.

- До слова, разом з вами купили молдавани Даніеля Суботича, ви з ним трохи розминулися у «Волині»: він грав у сезоні-2012/13.

- Чув, що він бігав в Луцьку, але особисто тільки в «Шерифі» познайомилися.

- Ви зазначали чудову інфраструктуру клубу. Адже там не лише спортивний комплекс збудували, а ціле футбольний місто на 65 гектарах – два стадіони, крита арена, 8 тренувальних полів, готельний комплекс! Круто?

- Так, в цьому плані все на вищому рівні: і поля, і проживання. У кожного свій окремий номер на базі. Так, по одному живуть. Номери великі, зручні. Загалом, все для футболістів роблять.

- Я не пропоную рахувати чужі гроші. Але, це ж скільки їх у людей, раз вони це всі можуть собі дозволити – і легіонерів купувати і в окремі номери їх поселяти ... Вас, до речі, не образили?

- Пробачте, це вже особисте. Не скривдили, але це наші справи з «Шерифом».

- Хоч і в статусі бронзового призера попередньої першості (і володаря Кубка) ви, здалося, легко обіграли чемпіона – «Мілсамі» з міста Оргіїв – в матчі за Суперкубок Молдови (3:1). Чи це тільки рахунок такий «невимушений»?

- Гра пішла легко, швидко забили. Потім другий. Вийшло, все далося легше, ніж очікувалося.

- Просто цікаво, а за виграш Суперкубка команду багатії-власники преміювали?

- Це комерційна таємниця.

- Навіть з такими мільйонами ваша команда не змогла пройти норвезький «Одд Гренланд» і вилетіла вже в першій кваліфікації Ліги Європи. Що трапилося?

- Ну так, команда у скандинавів непогана. Забили в Тирасполі швидкий гол, він нас і «зламав». Судіть самі, тільки третя хвилина йшла, а ми вдома вже летимо 0:1. Та й суперник грамотний попався, хорошого рівня, чітко відіграв від оборони, відразу другий забив на 11-й хвилині і все ... А ми психологічно не змогли перебудується, не вистачило нас для перемоги і в повторному поєдинку. Хоч і готувалися відповідально. Ніхто не очікував такого раннього вильоту.

- Але ж, якщо не помиляюся, це був ваш дебют у єврокубках. Найреальніший шанс зіграти в Лізі Європи випав в 2011 році: взимку ви перейшли з «Волині» в «Металіст», і в семи матчах посильно допомогли харків'янам завоювати бронзові медалі. Але вже влітку, замість підготовки до єврокубків, повернулися, але вже на правах оренди, до Луцька. Прикро було? Адже той «Металіст» Маркевича непогано виступав в Європі.

- Це тренер вирішує, кому грати. Тому ніяких образ ні на кого у мене немає. Тим більше, саме з «Металістом» я дебютував у єврокубках, в листопаді 2012-го вийшов на кілька хвилин у матчі з «Байєром». Але в цілому, ви праві, небагато у мене виступів у Європі. А там же зовсім інший рівень, напруга, вболівальники ... Дуже цікаво грати.

- В'ячеславе, зате ви тричі добували путівки з першої ліги у вищу: з охтирським «Нафтовиком», з «Іллічівцем», а через два роки з «Волинню». Ви фахівець по першій лізі чи просто фартовий?

- Не знаю. Напевно, просто збіг обставин. Так виходило, що тричі виходили, хоча в Маріуполі я трохи грав, так що не дуже багато саме моєї користі було в досягненні командою цього результату.

- Той самий перший ваш контракт з «Волинню», укладений влітку 2009-го, можна вважати ключовим, переломним? Почався дорослий етап кар'єри?

- Напевно, так. У «Волині» відчув велику впевненість у своїх силах, зміцнів фізично, і більш розкуто став себе почувати на полі.

- Виграли першу лігу, півроку пограли в Прем'єр-лізі, і взимку 2011-го вас купив «Металіст». Здавалося б, чого ще бажати. А ви бажали грати. Тому вже влітку виїхали назад до Луцька?

- Так, так все і було. Хотів грати постійно, а не на заміну виходити – коли граєш, коли ні. У цьому віці потрібно мати постійну практику, ось і пішов в оренду.

- Цікаво, а ви всі свої клуби пам'ятаєте? Їх просто так багато.

- Усі пам'ятаю (сміється).

- У сезоні-2011/12 ви з «Волинню» дійшли до півфіналу Кубка, де програли «Шахтарю». І знову на півроку повернулися до Харкова, щоб у лютому 2013-го піти у київський «Арсенал». Чому не знову в «Волинь», де вже все знайомо було?

- Той півфінал з «Шахтарем» прекрасно пам'ятаю, програли 3:4. А йти не завжди виходило, куди хочеш, не все від мене залежало. Так, я вже й не пам'ятаю всіх нюансів.

- Пограли ви за «канонірів» до кінця чемпіонату, розпочали новий, але знову повернулися до Харкова. Тут вже поважна причина – «Арсенал» розвалився. Але гралося добре?

- Так, спочатку нормально, хлопці відмінні підібралися, тренер хороший – Юрій Бакалов, непогано закінчили чемпіонат. Потім почалися проблеми, преміальні не виплатили, затримки із зарплатою. Природно, на футболістах ця фінансова невизначеність позначалася. І до чого в підсумку це все призвело: клуб – банкрут!

- І майже відразу ви подалися в «Говерлу». Ризиковано. Чи там фінансові неприємності покращувала робота з В'ячеславом Грозним?

- Так, тренер дуже цікавий, багато з тактикою працює. Психологію знає добре, окремо з футболістами розмовляє, відчуває гравців. Сподобалося з ним працювати, незважаючи на проблеми з грошима.

- І останнє ваша «відрядження» – перша половина сезону 2014/15 – донецький «Металург». Кажуть, його ви самі перервали, взимку відгукнувшись на дзвінок Ігоря Рахаева – мовляв, повертайся, латиноамериканці розбіглися, будеш грати. Ви і рвонули?

- Ну так, поїхав, з Харковом ще був діючий контракт. Що залишалося робити?

- Але навіть наостанок вам не вдалося награтися в «Металісті» – сталася вся ця історія із заборгованістю по зарплатах, з листом керівництву клубу, підписаним 14 гравцями.

- Так, адже ніхто не очікував подібного. Обіцяли виплати, перед кожними зимовими зборами обіцяли. Всі чекали і навіть не думали, що так все закінчиться. Дотягли ... А потім перед фактом поставили. Негарно. Звичайно, більшість хлопців потім знайшли команди, але можна ж було спочатку, ще перед зборами, розповісти про ситуацію. Ще б тоді, взимку пішли, адже були пропозиції, в тому числі, і в мене.

- Чув, з Казахстану ніби. Але в березні нинішнього року ви знову опинилися у «Волині», відіграли 11 матчів, гол «Зорі» забили. А продовжували бути на контракті в «Металісті»?

- Ні, до того часу вже розірвав угоду з харків'янами.

- Бакалов, Грозний ... Як не запитати про самого ексцентричного тренера у вашій кар'єрі?

- Може, не треба? Адже здогадуюся, про що піде мова. Так, Кварцяний дуже емоційна людина, може спалахнути, наговорити зайвого. Але це ж не зі зла, він просто дуже хоче, щоб його команда завжди перемагала. До того ж він відхідливий. Випереджаючи ваші наступні питання скажу: так, і біг у бронежилетах був, і вівчарку свою він на базу привозив, тренувалася з нами ...

- Якщо підрахувати по місяцях, то в «Арсеналі» вам залишилися винні зарплату за 5 місяців, в «Говерлі» приблизно стільки ж, в «Металісті» - за шість-сім. Скільки вам повинні всі клуби, разом узяті, в грошовому еквіваленті?

- Нехай це залишається між нами. Мною та клубами.

- Зізнайтеся чесно, воно було того варте? Так, тоді у Харкові був солідний клуб, з нормальним президентом. Але ви не шкодуєте, що підписали такий довготривалий контракт?

- Знав би, де впадеш ...

- В'ячеславе, крім фотографії в інтернеті, де ви з красивою дівчиною і чарівним малятком, про вашу сім'ю нічого не відомо. Боїтеся, що наврочать?

- Так не питають особливо, тому й не розповідаю. Дружина моя – колишня спортсменка, чемпіонка Європи з плавання Олена Хлистунова, зараз вже Шарпар. Напевно, чули? (! Ще б У 2006 році 18-річна українка виграла на першості континенту «золото» на 100 м брасом) ..

Познайомилися ми незадовго до того, як я в «Волинь» перейшов у 2009-му. У нас дві дочки. У грудні Мілані буде три рочки, Аріні – рік.

- Ви не раз підкреслювали, що перевагу «Волині» віддавали тому, що Луцьк всього в 70 км від вашого рідного Рівного. Я так розумію, Рівного став рідним, після знайомства з дружиною?

- Так, там з дружиною познайомилися, почали зустрічатися, а потім одружилися. Живемо теж там, поруч з Луцьком, зручно дуже.

- Кажете, там ваш будинок. Реально будинок чи квартира?

- Ми живемо в приватному будинку, (з гордістю) самі будували.

- А з Зеленодольськом, де народилися, вас зараз щось пов'язує?

- Так батьки живуть там досі.

- Ви рано зірвалися звідти в Запоріжжя. Та й потім безстрашно виїжджали в інші міста і країни. Настільки легко приживаєтесь на новому місці?

- Так життя склалося, змушений був адаптуватися швидко. Виходить, тепер постійно на одному місці – у мене на рік контракт з «Волинню». Досить! Вже наїздився.

- Хоч і зовні ви суворий чоловік, чомусь здається, що за характером – веселий і товариський. У вас багато друзів?

- Так, друзів багато. Справжніх, правда, не так багато, але вони є.

- А захоплень?

- Вільний час тільки дітям намагаюся присвячувати. Зоопарк, наприклад, ще кудись з'їздити. Ось в цирк якраз збиралися.

А.Виноградов, «Спорт-Експрес в Україні»

Чорноморець

1 : 2

Волинь

Чемпіонат України Ліга Парі-Матч 2015/16 (7 тур) 17:00, 13.09.2015 Матч-центр