Один з новачків «Волині» Богдан Шуст у розмові  прес-службою ПЛ розмірковує про дебют, наступного суперника та згадує про «Металіст».

– Богдане, для широкого загалу останній трансфер до «Волині» був несподіванкою. На якій стадії адаптація зараз?
– З нею все досить легко, оскільки багатьох футболістів знав і раніше особисто, з іншими не перший рік граємо в одному Чемпіонаті. Вимоги Віталія Кварцяного всім відомі. Проблем із розумінням не виникає. І взагалі будь-які питання тренерським штабом швидко ліквідовуються.

– Які враження від першої гри за новий клуб?
– У цілому, хороші. Була цікава боротьба за три пункти, до яких ми були значно ближчі, ніж «Чорноморець». Втрата очок ще більше змушує грати нас на перемогу у наступному турі. Власну ж гру я ніколи не оцінюю.

– У плані порівняння попереднього суперника з наступним: зустріч з «Карпатами» може стати більш відповідальною?
– Кожна гра однаково відповідальна, а будь-який суперник зараз вміє налаштовуватись як на останній бій. «Карпати» нині демонструють досить непоганий футбол, хоча виходять у стартовому складі з кількома молодим футболістами. А щодо налаштування, то Віталій Володимирович ще після минулого туру одразу наголосив на необхідності підійти до чергової гри з готовністю у 100 відсотків.

– Була можливість подивитись хоча б одну з перших двох ігор львів’ян у цьому році?
– Звичайно, переглядали ці матчі. Мабуть, дуже рідко трапляється, коли молодь отримує можливість на такому рівні проявити себе. От вони і стараються, доводять власні претензії на своє місце у футболі на майбутнє.

– Чи буде у п’ятницю фаворит матчу?
– Власне поле завжди є значною перевагою, коли гравці відчувають підтримку власних уболівальників. У «Карпат» вона буде, а от нам за порожніх трибун подібної допомоги з «Чорноморцем» не вистачало. Можливо, «Волинь» досвідченіша, але порівнювати, чиї ж шанси на перемогу вищі, можна хіба що за допомогою різних викладок, у тому числі, статистичних.

– Дивлячись на заявку «Волині», можна зробити висновок про досить високу конкуренцію – як серед голкіперів, так і для польових гравців. Чи відчувається вона?
– Мрія кожного тренера – мати якомога більше кваліфікованих виконавців, аби мали змогу зростати ті ж футболісти. Це допомагає у роботі і в плані мотивації. Серед воротарів ми зараз працюємо з Артемом Кичаком, адже Віталій Неділько саме травмувався.

– Виходячи зі слів Віталія Кварцяного, з тренувань, можна робити передбачення про зміни у складі на наступний матч?
– Тут прогнозувати не можна. Кожен з футболістів віддає сили на тренуваннях, і навряд чи хоча б один з нас має гарантію потрапляння до «основи» наперед. Головне пройти тиждень перед грою з максимальними показниками.

– Які враження залишились від попереднього клубу? І як розстались з «Металістом»?
– Враження відверто двоякі. Поки командою керував Мирон Маркевич, все було добре. Коли ж цей наставник пішов, почався своєрідний занепад. Мабуть, Мирон Богданович вчасно відчув майбутні проблеми і вчинив грамотний крок. Перспектив розвитку надалі вже не було. А розстались за обопільною згодою за тієї умови, що клуб виплатить мені все, що належить за контрактом.

– Напевно, можна було обирати свої подальші кроки. Чому саме «Волинь»?
– Швидко ситуація розгорталась лише ближче до відновлення змагань у Чемпіонаті ПЛ. Поговорили з Кварцяним, домовились про розрив контракту, а за лічені дні вже з В’ячеславом Шарпаром прибули до Луцька. А до того були постійні обіцянки, починаючи, мабуть, ще з кінця листопада: «Все буде, лише зачекайте». З подібними розмовами дотягнули до того моменту, коли далі відкладати справи вже було нікуди. Це призвело до взаємних ультиматумів. Не буду говорити за всіх, але прикро за тих гравців, які, можна сказати, причетні до становлення цього «Металіста». Саша Горяінов, Андрій Березовчук, Сергій Пшеничних, Едмар… З ними поступили некоректно, негарно, це не личить такому клубові.