Хорватський захисник «Волині» Івіца Жуніч поспілкувався із вболівальниками на офіційній клубній сторінці у Фейсбуці. За цим посиланням – повний текст розмови. Пропонуємо читачам сайту головні моменти чату.

Із Івіцею розмовляли польською, яку ховрат добре вивчив, коли виступав за «Тихи». Взагалі, наш співрозмовник - справжній поліглот. Він розмовляє балканськими мовами - хорватською, боснійською, сербською плюс польською і німецькою. Розуміє вже російську та українську.

ПРО ДРУЗІВ і АВТОРИТЕТІВ

«Найбільше товаришую в команді із Іваном Рогачем. Напевне, тому, що розмовляємо на тій самій мові. А от найбільший авторитет у «Волині» - це ветерани, старші гравці. Тих, хто більше пограв, треба поважати. Старожили можуть і нагримати на новачків? Так має бути, а чому ні?! Старші гравці мають авторитет. Взагалі, спочатку було важко все розуміти на полі, але зараз мовного бар`єру практично не відчуваю».

ПРО НАПАДНИКІВ «ВОЛИНІ»

«Не важливо, хто забив, важливо, що виграємо. Вся команда грає на гол. А нападники наші, якщо будуть так само грати добре, як в останньому матчі, то голи до них прийдуть. Я також забив в цьому році двічі за «Волинь». Приємно. У Польщі я крім 4 голів ще 6 асистів зробив, бо грав інколи опорного півзахисника. Але дуже цим не пишався, більше святкував, коли голи допомагали забивати».

ПРО НОМЕР 15

«Під 15 номером грає багато відомих балканських центральних захисників? Неманья Відіч та Стеван Савіч. Я обирав 15-ий, бо просто був вільний саме цей. У «Тихи» в мене був 4-ий на спині. Не дуже зважаю на номери».

ПРО ШЛЯХ У ФУТБОЛ

«Вийшло так, що я не вчився в якійсь футбольній школі чи академії. Ми мешкали у Боснії, то був час війни. Потім переїхали до Хорватії. Звідти я поїхав спробувати сили до Австрії, причому мене запросили у футзальну команду - я також непогано граю у залі. Але в Австрії мене помітили як «традиційного» футболіста. Підписав свій перший професійний контракт із «Аустрією». Власне так і розпочалася моя кар`єра. Сьогодні маю велику команду рідних вболівальників - дві сестри і брат плюс тато з мамою».

ПРО ПРІЗВИСЬКО

«В команді мене називають Жуна або Іво. Так само кликали в Польщі та Австрії».

ПРО ХОРВАТСЬКІ СИМПАТІЇ

«Вболіваю за «Хайдук» зі Спліту. Можливо, через те, що якийсь час жив у цьому місті. Причому поряд із стадіоном «Полюд». Знаю, що там зараз ваш Мілевський грає».

ПРО УЛЬТРАС

«Фани «Волині» - бардзо файні кібіци. Дуже тішить, що вони навіть на виїзді бувають. Це справжній 12-ий гравець нашої команди».

ПРО РАНКОВОГО КВАРЦЯНОГО

«Віталій Кварцяний любить ранкові підйоми на виїздах чи на зборах. В Австрії у мене також було подібне, отож, для мене це прийнятно. А взагалі - Кварцяний - дуже добра людина і тренер. Він однаково вимогливий на тренуваннях, спарингах і в матчах. 100% професіонал. Вимогливий, але це дуже добре».

ПРО КАНІКУЛИ

«Спочатку поїду додому, спокійно відпочину із родиною, бо не бачив її півроку. А згодом, ймовірно, на якесь море подамся».

ПРО ЛУЦЬК І УКРАЇНУ

«Я вже був в Україні кілька років тому, коли була можливість зіграти за Таврію. Тоді не вийшло, але я з вашою країною знайомий. У Луцьку здивувало Старе місто, яке дуже схоже на Європу. А ще хороші люди і добрі партнери - в нас направду гарна обстановка в команді».

ПРО ГРУБІСТЬ І ЖОРСТКІСТЬ

«У матчі із «Олімпіком» я отримав перше попередження в чемпіонаті. Зазвичай отримую за сезон 4-5 карток. У Польщі мене не вилучали, тільки в Австрії колись. Думаю, що це добре, коли намагатися грати жорстко і не отримувати санкції за це, не підводити команду».

ПРО ЗАВДАННЯ

«Я не надто досвідчений гравець, але розумію рівень «Волинь» і рівень українського чемпіонату. Стосовно єврокубків, то чому б ні? Є Дніпро, є Динамо з Шахтарем, а є команди, які запросто можуть боротися за Лігу Європи. Думаю, що навесні ми це зможемо робити. Принаймні необхідно піднятися вище того місця, на якому ми зараз перебуваємо».