Щойно повернувшись із лав молодіжної збірної, гравець «Волині» Олександр Насонов одразу включився у підготовку партнерів на матч проти «Зорі».

− Олександре, ти став учасником меморіалу Валерія Лобановського. Поділись враженнями…

− Вони непогані, але трохи не вистачило задля того, щоб повертатись у піднесеному настрої. На жаль, півфінальна лотерея зі словаками була не нашу користь − пенальті ми ще не навчились бити. Добре, що хоча б взяли третє місце з білоруськими однолітками.

− Це резервна молодіжна збірна. Які її головні завдання?

− Безпосередньо на турнірі від нас вимагалось зайняти перше місце. Якщо говорити на перспективу, то у молодіжному футболі зміни відбуваються кожен рік. Зараз завершується один відбірковий цикл, не за горами − наступний турнір. Тому Павло Яковенко дивиться у майбутнє, переглядаючи зміну у бойових умовах. Ніяких підсумків з нами не підбивали. Особисто мені приємно, що помітили, викликали, дали можливість зіграти.

− Чи не завадило це у підготовці перед черговою грою Епіцентр Чемпіонату України?

− Ніяких послаблень у зв’язку із поїздкою до столиці переді мною немає. Повернувся до Луцька у четвер, і у цей же день провів повноцінне тренування. Підготовка до «Зорі» нічим не відрізняється від інших матчів. Тому працюємо за знайомою вже програмою.

− Саме на луганську команду вже налаштувались?

− Детальне вивчення відбудеться, коли за день гри виїдемо за місто. Як саме будемо переглядати поєдинки «Зорі», поки сказати не можу, адже це відбувається по-різному. Безперечно, будемо мати на увазі весняну гру, також на своєму полі. Вона тоді завершилась з рахунком 2:2. Я також знайомий з цим опонентом. Значних змін у складі суперника не відбулось, тобто ми знаємо, чого очікувати.

− Після вдалих 3-х турів на зміну прийшли дві поразки з великими рахунками від «Шахтаря» та «Динамо». Можеш порівняти цих суперників? Хто запам’ятався, де більше вдалось?

− Для нас великі рахунки стали великою несподіванкою. Ніяк не могли це передбачити. Складно такі підсумки навіть пояснити. Анатолій Дем’яненко каже, що таке у футболі буває. Головне, щоб ми виявили стійкість і зберегли віри у власні сили. Ближчими до того, щоб нав’язати справжню боротьбу, були у Києві. Відіграли один гол, завелись, однак продовження не було. Зі складу «Динамо» варто виділити Брауна Ідейе − бомбардирське вміння цього гравця дуже стає у нагоді його команді. А от у «Шахтарі», на мій погляд, поза конкуренцією Генріх Мхітарян. Гадаю, на сьогоднішній день − він найсильніший гравець Чемпіонату.

− Сашко, ти зовсім нещодавно у Прем’єр-лізі. Розкажи, як відбувся цей стрибок у кар’єрі…

− Я грав за молодіжний склад «Дніпра». Взимку мав їхати з першою командою на збори, але в останній момент щось змінилось, і я залишився вдома. Тоді мій агент Юрій Горбенко запропонував спробувати сили у «Волині». Ніяких сумнівів щодо такого шансу у мене не було. Вдячний, що Анатолій Васильович Дем’яненко повірив у мене, надав можливість проявити себе. Звичайно, на цьому рівні сильніші суперники, але нічого надзвичайно складного я не відчув − принаймні, постійна ігрова практика дозволяє швидше звикнути до нових вимог.

− Тобі зараз 20 років. За кордоном у твоєму віці багато футболістів заявили про себе, у нас це рідкість…

− Вважаю, що не рано грати не тільки у 20, але й у 18-19 років. Дійсно, в Україні досить мало довіряють молоді. Тут все залежить від тренера. Потрібно його бачення, віра у гравця. Ну а сам футболіст, звичайно, мусить відповідати вимогам.

− І останнє питання. На що націлюється «Волинь»?

− Наша мета − Ліга Європи. Але виконання цього завдання не можливе без стабільної гри колективу і постійного зростання командної майстерності.

Прем'єр-ліга