Клубна прес-служба запитала у Редвана Мемешва про його враження від дебютного турніру у складі «молодіжки».

- Мені дуже сподобався турнір, його організація, взагалі враження від поїздки чудові – усі «збірники» і потренувалися добре, і отримали ігрову підготовку, – розповідає Редван.

- Сергій Ковалець любить влаштовувати екскурсії своїм підпічним. Ви і цього разу дивилися Санкт-Петербург?

- Так, щойно у нас був вихідний між матчами, їхали у місто. Воно дуже гарне. Напередодні фіналу, наприклад, Ісакіївський собор дивилися, були на Неві, про крейсер «Аврору» нам розповідали. Ми розуміли, що тренер не тільки про гру думав, але й про те, як нас згуртувати, щось нове дізнатися.

- Невже перед фіналом не пригадували у команді про минулорічний підсумковий матч на кубку, коли українці програли росіянам 2:4?..

- Уявляєте – ні! Ковалець нам навпаки порадив забути про реванши і взагалі про торішній матч, попросив тільки грати у свій футбол, у той, до якого закликає нас на тренуваннях.

- Ти дуже впевнено йшов у штрафну у моменті, коли забив третій гол збірної у фіналі. Відчув, що треба бути саме у тому місці чи це награється командою?

- Ні, це домовлено було, що у випадку флангової атаки, мені слід зміщуватися ближче до центру. А в тому епізоді діяв за обставинами. Ви не можете уявити, як це приємно – забити за збірну своєї держави!

- Росіяни гідно сприйняли свою поразку у фіналі?

- Ми відчули, що вони не очікували такої нашої гри. Напевне, думками вони якщо не виграли матч ще до його початку, то принаймні гадали, що їм буде неважко. Після третього голу почали щось там доказувати нам, стрибати в ноги, арбітру щось говорити, провокувати…

- Як оціниш свою гру на турнірі і як її оцінив Ковалець?

- У мене було дуже багато мотивації, вважаю, що добре підготувався до турніру. Мав моменти чи не в кожному матчі, у грі з Литвою забив, але рефері відмінив «чистий» гол. Приємно, що головний тренер похвалив за виступ на турнірі, сказав, що я зіграв добре. Але однаково це не гарантує майбутніх викликів у «збірну», їх треба доводити грою.

- Який матч був на Кубку Співдружності найважчим, на твою думку?

- З білорусами, в яких виграли тільки завдяки їхньому авто голу наприкінці матчу. Вони «вперлися» дуже сильно.

- Ти вважався дебютантом у збірній, адже маєш ще небагато викликів до неї. Важко адаптовуватися?

- Я перезнайомився з хлопцями ще восени, коли ми грали у Швейцарії. Особливого звикання не потрібно, головне зрозуміти, що хоче тренер. Крім того, нас двоє з Луцька у команді. Можна сказати, що Віталій Приндета – мій «гід» у збірній. Ми й у номері разом живемо. Навіть перед початком матчів у Петербурзі я під час виконання гімну ближче до нього стояв - Віталик чи не найгучніше співає гімн у нас!