- Еріку, ти дуже вдало розпочав цей сезон. Асист у першому матчі проти «Динамо», блискучий гол «Таврії» у Луцьку. Далі твоя гра була не такою яскравою, а після поразки у Севастополі довелося почути чимало критики для Бікфалві. Що сталося із твоєю грою?

- Так, розпочав я у піднесеному настрої, в хорошій формі. Відчував це, бо все вдавалося. Потім прийшла серії травм. Незначних ушкоджень, але таких, які не дозволяли грати на повну силу, приблизно у півсили довелося грати. Я їх заліковував і отримував нові ушкодження. Я розумію, що цей сезон не є «моїм», принаймні не таким стабільним, як минулий. І розумію, що вболівальникам не хочеться читати про мої проблеми, а треба бачити хороші гру і голи. Але все, що можу сказати, це те, що найкращі матчі все ж попереду. 

- Тим більше, що сезон ще не закінчився, попереду весняні матчі…

- Я вважаю, що гравець, який не зіграв на всю потужність у першій частині, внутрішньо ще краще налаштується на другу половину, аби довести свою придатність і кваліфікацію.

- Експерти і головний тренер «Волині» вважають, що «Волинь» не дорахувалася принаймні 7-8 «законних» очок. Ти підтримуєш цю думку?

- Ми дуже швидко повірили у перемогу в таких матчах. А грати треба 95 чи 97 хвилин! В Кубку пропустили також на 110-ій… Тому справді – приблизно на 6-8 очок ми могли б набрати більше, якби не голи на останніх хвилинах чи секундах.

- Еріку, ти нині граєш переважно під нападником. Чи це твоє улюблене місце на полі?

- Я гравець центру поля, тут найкраще себе почуваю. Зараз частіше граю під Шумахером, така є установка тренера. В деяких матчах це спрацювало добре, в деяких – гірше. Не можу знову не згадати про гру із «Севастополем»… Стільки моментів тоді не використав.

- За останні кілька років у тебе змінилося кілька головних тренерів. Чи важко звикати до специфіки кожного з них?

- Тут все нормально. Кожний тренер має власне бачення ситуації в команді, специфіку тренувань. Ми граємо у професійний футбол, у якому гравці звикають до тренерів, а не навпаки.

- І влітку, і восени інтернетом ширилася інформацію про те, що тобою зацікавилися українські клуби. Чи правда це?

- Це питання не до мене. Мені комфортно грати у «Волині», а всіма юридичними та фінансовими питаннями займається агент і відповідно клуб. 

- Знову ж таки румунські сайти писали, що ти хочеш грати в угорській збірній…

- Це так, я б хотів спробувати сили у національній збірній цій країни. Це швидше намір, бажання зіграти за угорців, адже я розумію, що зіграв чимало матчів за румунську «молодіжку», кілька разів був навіть її капітаном.

- Якщо до збірної не викликаєшся, як проводиш вихідні дні під час перерв у чемпіонаті?

- До Румунії ж недалеко (посміхається), якщо є нагода і час, їду додому, до мами.

- А як стосовно поїздок в інші українські міста?

- Окрім тих міст, в яких проводили матчі, познайомився зі Львовом та Києвом ближче. Їздив туди із дружиною. Була нагода й у найближчі польські міста завітати.

- Нині ти не один румунський гравець у «Волині». Вам із Матеєм легше порозумітися в атаці?

- Не можу сказати, що ми великі друзі, але товаришуємо ще із «Стяуа», коли певний час разом грали. Звісно, легше, коли можеш перекинутися кількома словами із співвітчизником. Мені поталанило, бо коли я прийшов у «Волинь», то багато що допоміг мені Сильвіу Ізіорану. Це було комфортно для мене. Тепер я «адаптовую» Матея.

- Знаю, що нещодавно група гравців «Волині» розпочала вчити російську мову. Ти серед них?

- Так, але можу похвалитися, що знаю мову краще, ніж багато інших легіонерів «Волині». Просто побув у Луцьку трохи більше часу, а коли приїхав до вас, то встановив в айфоні додаток україно-румунський. Він допоміг вивчити найголовніші слова та фрази.

- Було важко?

- На початках важко, тепер можу легко сам порозумітися у ресторані чи на вулиці. Головне – бажати вивчити мову, адже щоб там не казали, але на полі крім розуміння «мови футболу» є ще підказки партнерів чи настанови тренерів. Їх також потрібно розуміти.

- В одному з інтерв`ю офіційному сайті ти розповів про своє хобі – малювання. За останній рік твоя галерея поповнилася новими картинами?

- На жаль, ні. Причина одна – не мав часу для цього. Тому вже майже рік, як не брався за пензля… Дуже чекаю цих канікул, щоб розпочати все знову. Це дуже заспокоює, переключає мозок. Тим більше, що маю кілька нових ідей для картин.

- Насамкінець запитання все ж суто футбольне: наступний матч «Волинь» проведе проти «Таврії». Чи змінилася гра цієї команди порівняно із першим матчем у Луцьку?

- Ще не можу відповісти на ваше запитання. На цьому тижні нас чекає тактичне заняття, розбір гри «Таврії», перегляд відео. Ми завжди дуже ретельно це робимо. Перед перервою треба брати очки і йти на канікули із хорошим настроєм. Що може найкраще надихнути на відпочинок в грудні, як шість очок в двох завершальних матчах року?