Головний тренер «Волині» Віталій Кварцяний прокоментував лідерство Бікфалві в бомбардирських перегонах.

- Віталію Володимировичу, ви погоджуєтеся, що нинішня «Волинь» з Еріком Бікфалві і без нього – це дві великі різниці?

- Не було часу задуматися про це. Ерік гармонійно вписався в команду, він - класний футболіст. Грати без нього ми не пробували, та й не хотілося. (Посміхається).

- Лідерство цього гравця у списку бомбардирів вам здається закономірним?

- Звичайно. Він цікавий і нестандартний гравець. Іншого такого виконавця в нашому чемпіонаті немає: румун - яскравий представник школи атакуючих півзахисників.

Втім, не тільки півзахисник - Ерік здатний зіграти в будь-якому амплуа. Валерій Лобановський, виходячи в вісімдесяті роки минулого століття на рівень тотального футболу, сказав: «Універсалізація у футболі буде стояти на першому місці. Що більше в команді різнопланових гравців - тим краще». Коли я був ще тренером-початківцем, в одному з матчів чемпіонату СРСР київський динамівець Віктор Матвієнко проти московського «Торпедо» вийшов задля експерименту в ролі нападника. І забив два м'ячі.

- Свій універсалізм румунів підтверджує не тільки впевненою грою, а й голами. Для «Волині» такий футболіст особливо цінний.

- Поясню чому: вважаю Бікфалві конструктивним гравцем. Він уміє розвинути атаку, а ще - здатний майстерно завершувати творчі дії ударами з дальньої дистанції. Ерік б'є як з 35 і 25 метрів, так і з двох-трьох. Цей футболіст завжди націлений на удар, при тому, що ніколи не був на полі егоїстом. Для нього однаково, з якого флангу і з якої ноги пробити - з лівого або правого. Бікфалві координований, він уміє загрожувати воротам ударами з льоту, з напівльоту, з розвороту і в падінні через себе. Один такий гол він забив "Таврії" в домашньому матчі в минулому сезоні.

Румун завжди здорово почуває гольову ситуацію - його тягне в епіцентр подій. Він не грає поперек поля, а лише вперед, будучи постійно націленим на ворота. У когось може скластися думка, що у нього «важка» швидкість і трохи тягуча манера гри. Але це помилкова думка. Насправді Ерік прекрасно переміщається полем, вміло маневруючи під час зустрічного руху суперника. Робить він це все на швидкості, знаходячи можливість для своєчасного гострого пасу або завершального удару.

Додатково до всього Бікфалві майстерно виконує штрафні та вільні удари, подає кутові. Він уміє вести гру, в чому я переконався, використовуючи його в ролі опорного півзахисника.

- Проблем з Еріком в процесі роботи у вас не виникало?

- Ніколи. Він на рідкість дисциплінований футболіст. Що іноді доводилося робити, так це трохи його активізувати. Щоб Бікфалві не вважав, що він вже чогось досяг. Я йому кажу: «Ерік, твій маршрут - збірна Румунії. Як тільки ти в неї потрапиш, я заспокоюся і зрозумію, що не дарма до тебе чіплявся. Потрібно реалізовувати твій високий потенціал».

Вважаю, що Бікфалві володіє величезним резервом. Це видно по відношенню легіонера до роботи: він залишається після тренувань, відпрацьовує подачі і удари. До нього, як до професіонала, у мене взагалі немає питань. Ерік ніколи не сперечається і не бурчить, виконуючи будь-яку роботу - будь то заняття без м'яча або звичайна зарядка. Для нього не проблема ранковий підйом - він встає і разом з усіма бігає, стрибає, плаває.

- Відомо також, що ваш підопічний тяжіє до образотворчого мистецтва ...

- Вірно. Він художник, чудово малює. Плюс до всього - не п'є і не курить. Мовчун. Але варто Бікфалві вийти на поле - і він проявляє всі свої сильні якості. Загалом, рідкісна особистість.

- Багато фахівців вважають, що за своїм рівнем Бікфалві переріс «Волинь». Поділяєте цю думку?

- Якщо взяти наш клуб і його історію, то так - переріс. Але якщо Еріку судилося покинути «Волинь», то ми б хотіли бачити його лише в серйозній команді, що ставить перед собою високі завдання. Ну а поки - хотілося б, щоб нам дали можливість підтягти гравців під гідний рівень в одній компанії з Еріком. Тоді «Волинь» буде теж серйозною командою.

Зрозуміло, що якщо у нас заберуть Бікфалві, Матея і Бабатунде, якого я теж вважаю обдарованим гравцем, доведеться непросто. Я вже не кажу про інших гравців - Шабанова, Мемешева, Жуніча, Федорчука і Кобахідзе.

- «Волинь» неодноразово виступала в ролі постачальника гравців для більш сильних клубів. Свого часу багатьох виконавців ви рекомендували свого колегу і давньому другові Мирону Маркевичу. Бікфалві йому не пропонували?

- Ні. Керівництво «Дніпра», напевно, саме придивляється до таких гравцям. У Дніпропетровську, де ми зустрічалися з «Іллічівцем», не було часу поговорити з Маркевичем. У неділю у нього було тренування, а у нас в 14.00 - гра. І хоча вона затрималася, зустрітися з Мироном Богдановичем так і не вдалося - ми спізнювалися на поїзд, тому відразу ж після фінального свистка в спішному порядку помчали на вокзал, звідки в 17.00 поїхали.

Думаю, з Маркевичем ми ще поспілкуємося. Хоча він, як фахівець, який має зважений підхід до талановитих кандидатам, любить посумніватися. Але після наведеної вище характеристики цього гравця мені лише залишається додати: за Бікфалві я ручаюсь. Він повинен грати в суперклубі. І він буде в ньому грати.

- Чи є клуби, які зацікавлені в придбанні румуна?

- Менеджментом я не займаюся - це прерогатива інших людей. Тому не можу вам сказати, хто і кому дзвонив щодо Бікфалві. В інтернеті доводилося читати про «Дніпро», «Металісті», «Шахтарі». Упевнений, в будь-якій команді він здатний стати лідером. Якщо з «Волині» Бікфалві піде в клуб солідніше, то буде ще сильніше. Це я гарантую на сто відсотків!

В`ячеслав Кульчицький, "Спорт-експрес в Україні"