Українські надії серба Івана Рогача

НОВИНИ: Інтерв'ю

Українські надії серба Івана Рогача

27 травня 2014р., 16:05

Серб Іван Рогач хоча прийшов у "Волинь" взимку, але заграв за молодіжну команду й в "основі" тільки наприкінці чемпіонату. Причина - травма, яку Іван отримав на одному з тренувань. Напередодні від`їзду у відпустку Рогач розповів клубній прес-службі про враження від перших п'яти місяців життя в Луцьку. Ми зустрілися з Іваном минулого тижня, коли в Сербії був пік найбільшої за останні сто років повені. Тому легіонер "Волині" розпочав розмову саме з цієї теми:

- Зараз їду додому і, можливо, через кілька днів доведеться повернутися, бо вирушаю в невідомість. Сербія дуже понищена повінню, тридцять людей загинуло, а ще невідомо скільки тіл знайдуть під водою. Збитки оцінили вже у мільярд доларів.

- В цій частині Європи часто трапляються природні лиха...

- Нинішня катастрофа найбільша. Але однаково я дуже хочу додому, не був п`ять місяців у Нові Сад.

- Іване, ми з тобою розмовляємо російською. Ти дуже швидко засвоїв її...

- Ну, не перебільшуйте, все ж й англійська також проскакує. Я все добре розумію і можу підтримати розмову, але тільки тоді, коли повільно говорять. Але порозумітися у побутових питаннях можу легко. Я почав вчити російську з першого дня перебування в Луцьку. Це знак поваги до вашої країни. Хоч, можливо, варто було вчити українську, але в команді іноземці більше російською між собою спілкуються.

- Хто допомагав вчити мову і взагалі облаштовувати життя в Луцьку?

- Звісно, що Ванче (Шиков - авт.) Він і мови навчав, і все, що мені потрібно в житті, пояснював, телефонував, допомагав.

- У Сербії вчать російську?

- Так, у мене факультативно курс російської був, але ми більше вчили англійську та німецьку - все ж Європа поруч.

- Знаю, що у твоєму житті відразу кілька країн і народів залишили слід...

- Я народився поблизу чорногорського Котора. Але тільки народився, бо відразу із пологового будинку мама, тато і я перебралися у Нові Сад. Йшла війна і ми були змушені втікати від смерті. Батько - чорногорец, мама - боснійка. У колишній Югославії так часто бувало і є. Я ж почуваюся уже сербом. Нові Сад двічі бомбардували у моєму дитинстві - тоді у 1992-му і в 1999-му. Тому мені знайомий той хорор, який відбувається на сході вашої країни.

- Але й в умовах війни футбол у Югославії не занепав. Як ти прийшов до нього?

- Я ще тілька на ноги зіп`явся, а вже у 2 роки мама відвела у футбольну школу. мій дядько грав у футбол, тому про таку професію в родині знали. От відтоді я й спав із м`ячем під подушкою...

- А тато до футболу стосунку немає?

- Ні, він бізнесмен. Всю увагу на роботу звертав, тому у футболі мене більше мама підтримувала.

- Ти починав вчитися у школі "Войводини" з Нові Сад, а як опинився у "Црвені Звезді"?

- У "Войводині" був тільки півтора роки, а згодом п`ять з половиною років грав за дитячі та юнацькі команди "Црвени Звезди". Підписав контракт із лідером сербського футболу, але раптово змінилося дуже багато людей в клубі - і тренери, і функціонери. Нові мене не бачили в складі, тому я переїхав у "Рад". Це була дуже молода команда і я зі своїм 1992 роком народження був найстаршим...

- Це правда, що найкращі сербські гравці мріють тільки про європейські клуби?

- Так, особливо молоді і талановиті. Мій товариш Мілош Йоіч взимку перебрався у дортмундську "Борусію". Взагалі, мій випуск академії "Ред Стар" ("Црвени Звезди" - авт.) був дуже талановитим. Я ще вчився разом із Філіпом Джурічичем, який нині у "Бенфіці", Матією Настасічем із "Манчестер Сіті", Александаром Митровичем з "Андерлехта"... З ними і в молодіжних збірних Сербії багато пограв.

- А хто із югославських футболістів для тебе - легенда №1 і приклад суперзірки?

- Сініша Михайлович і його ліва нога. Коли він підходив бити штрафні, я завмирав біля телевізора. Коли я щойно починав грати у футбол, то мріяв про такі голи. Так міг ще тільки Рівалдо бити. Але що поробиш - я не не шульга, б`ю більше правою... (сміється). Тепер більше на силу пробиваю стандарти.

- Ти встиг зіграти дербі між "Црвеной Звездой" і "Партизаном"?

- На молодіжному рівні багато таких матчів було в мене. Я навіть дивувався після них - якою ж має бути напруга в поєдинках основних складів, якщо ми в матчах юнаків буквально билися на полі за результат і честь свого клубу. Щоправда, "Партизан" частіше вигравав, бо на той момент мав набагато кращих гравців - якраз тих, кого я перелічував вище.

- Вилучали тебе в таких дербі?

- Я ще жодного разу не бачив перед собою червону картку. Жовті - так, бо вмію і хочу зіграти жорстко.

- Колись ти розповів, що їхав в Україну, бо наш чемпіонат сильніший. Не розчарувався у ньому?

- Ні, що ви?! Українська TOP-5 набагато сильніша за два сербські супер-клуби. У мене на батьківщині молодий гравець має шанси підвищитися в класі тільки якщо переїде в Європу або ж перейде у "Партизан" чи "Црвену Звєзду". У вас же мсильних клубів більше, відповідно й більше можливості показати найкращі якості для гравців. Крім того, молоді сербські гравці не вельми хочуть тепер іти до наших грандів, адже в них проблеми також із фінансуванням.

- Як у тебе вийшов варіант із "Волинню"?

- Агент зауважив, що моя манера гри подобається Віталію Кварцяному. Я приїхав на перегляд, зіграв кілька матчів і підписав контракт.

- Як тобі два дебютних матчі у Прем`єр-лізі проти "Севастополя" та "Шахтаря"?

- Ви уявити не можете, як я чекав цих матчів. Отримав травму на початку року і довго її лікував. Почав з молодіжного складу і дуже сумував, коли бачив футболку "Волині" із своїм прізвищем. Адеж розумів, що ще не скоро її одягну, аби зіграти в основі... Перед цими матчами я ще мав надрив, але болі вже не відчував. Тому рвався у бій, сказав тренерам, що повністю готовий. Ви навіть уявити не можете, як я хочу забити за "Волинь"! Ще навіть не придумав, як радітиму тоді...

- Ти розповідав, що Нові Сад - дуже гарне місто на Дунаї. За майже півроку в Україні зустрічав подібне в Україні?

- Гоша (Гошкодеря - авт.) показував мені фотографії Донецька і я від здивування ледь зі стільця не впав. Дуже і дуже подібне місто на моє рідно. Багато зелені, річка, яка розділяє дві частини, деякі мости і транспортні розв`язки подібні. Було дуже приємно дивитися на ваш Донецьк. Шкода, що ми не грали там останній матч. Чекатиму, доки все у вас перемелеться.

- Не страшно було батькам відпускати тебе до України, адже взимку було вже неспокійно у нашій країні?

- Ні, що ви! Вони ж тим більше пережили набагато страшніші речі... Мама, до слова, разом із сестрою Іванною були вже в Луцьку. Так само гостювала тиждень в Луцьку й моя дівчина Мірелла.

- Вони проконтролювали твій побут у новій команді?

- (посміхається) Що ви!? Я їх вашим борщем пригостив. А ще ми зрозуміли, що українські голубці і сербські сарма дуже подібні.

Останній матч

Чемпіонат України
8 тур

Волинь

2:2

Ворскла

м.Луцьк, "Авангард"
19:00, 3 жовтня 2014р.
глядачів: 4000 Все про матч

Останній матч

Чемпіонат молодіжних команд
8 тур

Волинь-М

0:1

Ворскла-М

м.Луцьк, "Підшипник"
15:00, 2 жовтня 2014р.
глядачів: 500 Все про матч

Турнірна таблиця

М	КОМАНДА	І	О
1	Дніпро	8	22
2	Динамо	8	20
3	Шахтар	8	18
4	Олімпік	8	13
5	Ворскла	8	12
6	Зоря	8	11
7	Металіст	8	11
8	Чорноморець	8	10
9	Волинь	8	10
10	Металург Д	8	9
11	Металург З	8	7
12	Говерла	8	4
13	Карпати	8	2
14	Іллічівець	8	2

Детальна таблиця

Турнірна таблиця

М	КОМАНДА	І	О
1	Дніпро-М	8	21
2	Ворскла-М	8	19
3	Динамо-М	8	17
4	Шахтар-М	8	17
5	Зоря-М	8	14
6	Чорноморець-М	8	11
7	Металург-М Д	8	10
8	Волинь-М	8	10
9	Металіст-М	8	10
10	Металург-М З	8	10
11	Говерла-М	8	7
12	Карпати-М	8	7
13	Олімпік-М	8	5
14	Іллічівець-М	8	1