Такої святкової атмосфери, як на поєдинку 20-го туру між «Волинню» та «Металістом» на луцькому «Авангарді» вже давно не було. Головну спортивну арену області заповнила найбільша в цьому році вболівальницька аудиторія. До матчу із грандом українського футболу фанати «хрестоносців» підготувалися як слід: нові банери, нові кричали і пісні, а головне – патріотичний настрій та бажання зарядити рідну команду настроєм на хорошу гру.

На жаль, із власне грою та результатом «волиняни» підвели, а от атмосферу на стадіоні вболівальники згадуватимуть ще довго.

Приємно, що вкотре на матчі УПЛ не було ворожнечі між фанатами суперників. Харківяни, незважаючи на будній день, делегували до Луцька півсотні своїх ультра. «Харків!» - «Луцьк!», «Харків!» - «Луцьк!», - так перегукувалися між собою луцький та харківський, 17-ий і 10-ий відповідно, сектори. «Слава Україні!» - «заряжали» волиняни на 17-му, «Героям слава!» - відповідали харків’яни і увесь стадіон.

Були на матчі й свої «зелені чоловічки». Так жартома і з огляду на невеселі події в країні назвав хтось військових ліцеїстів, які дружно і з національними прапорами прийшли підтримати «Волинь». Чимало було на матчі й студентів волинськіх вишів, для багатьох з яких похід на стадіон був першим. Вочевидь, не останнім, бо аудиторія, незважаючи на поразку, хвацько підтримувала вболівальницьку «хвилю» наприкінці матчу, стрибала на трибунах під «хто не скаче, той…», співала національний гімн

Окремо згадаємо й патріотичну налаштованість аудиторії. Синьо-жовті й червоно-чорні стяги на трибунах у цьому матчі доповнилися велетенським банером із цитатою з поезії Василя Симоненка «Нашої заслуги в тім не бачу...». Ультраси «Волині» використали такі рядки із Симоненка: «Тільки  тим  історія  належить, Хто  сьогодні  бореться  й  живе». 

Стадіон вряди годи скандував «Небесній сотні тричі: Слава! Слава! Слава!», «Герої не вмирають, вмирають вороги!», а «Червону руту», яку затягнули харків’яни, підтримали й сусідні сектори.

Наприкінці матчу «Авангард» виконав «Волинь моя» і лучани саме в ці хвилини спромоглися на гол престижу!

Фотогалерею «Навколо матчу» можна переглянути тут

Василь Симоненко

«Нашої заслуги в тім не бачу...»

Нашої  заслуги  в  тім  не  бачу,

Нашої  не  знаю  в  тім  вини,

Що  козацьку  бунтівливу  вдачу

Нам  лишили  предки  з  давнини.

Нам  і  те  не  добавляє  слави,

Що  вони  од  чужоземних  сил

Заступили  землю  кучеряву

Горами  високими  могил.

Бо  коли,  закохані  в  минуле,

Прокуняєм  свій  великий  час,

Наша  лінь  нікого  не  розчулить,

Слава  ж  та  відмовиться  від  нас.

Спогади  докучливі,  як  нежить,

Що  тій  славі  принесуть  нове?

Тільки  тим  історія  належить,

Хто  сьогодні  бореться  й  живе. 

1963