У ці дні «Волинь» у Луцьку готується до першого закордонного зимового збору і серед занять, які практикує тренерський штаб, на чільному місці - аеробіка. Вона у розкладі тренувань чи не щодня.

- Моє зацікавлення футболом до «Волині» не було таким всепоглинаючим, як сьогодні, - розповідає клубній прес-службі тренер з аеробіки Вікторія Петрович. – Звісно, я дивилася Лігу чемпіонів, найвидовищніші матчі нашого чемпіонату. Ну, тобто як пересічний вболівальник. Нині ж переглядаю усе, я - громадянин футболу.

- Віка, для чого потрібна аеробіка футболістам?

- Аеробіка для футболістів – незвичний і специфічний вид тренування. Задіються різні групи м`язів, тому навіть для найтренованіших професіоналів буває дуже навіть важко на аеробіці. Здається ззовні, що ми провадимо звичайні вправи, але поєднати їх і запам’ятати нелегко. Координація, спритність, динаміка – усе це в аеробіці присутнє. Позитив таких вправ і в музичному супроводі. Її ритм відволікає від втоми, спонукає працювати, створює хороший настрій.

- Виходить, що аеробіка у футболі - це розслаблення і навантаження водночас?

- Так, бо у грі вони думають тільки куди бігти, як вдарити, кому віддати. А в нас зовсім інший вид фізичної і розумової діяльності, який тренує координацію.

- Чи є аеробіка в інших клубах УПЛ?

- Це доволі розповсюджена практика, причому не тільки у футболі. І в баскетболі, і в гандболі вона присутня. Тут специфічний універсальний вид навантаження. Лобановський у наш футболі увів аеробіку. Спочатку усі дивувалися, а нині вона сприймається легко гравцями.

- Пригадуєш, як Кварцяний звернувся до тебе із пропозицією займатися з футболістами «Волині»?

- З Віталієм Володимировичем працюю вже 10 років, з перервою, щоправда. Я щойно закінчила наш університет, почала працювати в ньому і до мене звернувся Кварцяний. Спочатку думала, що від страху провалюся під землю, адже не щодня такий тренер і з клубу вищої ліги пропонує допомагати…

Я сама і керуватиму на тренуваннях такою кількістю хлопців!? Чи дам я їм раду? Не знала спочатку, з чого почати. Але зібралася із думками, проаналізувала задачу, яку поставив тренер. Дуже швидко ми зрозуміли один одного. Віталій Володимирович каже: «Мені потрібно це, це і це». Я відповідну програму пишу, вибираю направлення аеробіки, яке використаю на тренуванні. Тому горджуся, що наші футболісти стали нині дуже компетентними в аеробіці. Більше того, якщо припустити, що до них прийде людина, не надто обізнана в ній, вони і її навчать!

- У тебе щоразу однакові вправи на заняттях чи вони змінюються?

- Є кілька базових вправ, але решта чергуються. Програми залежать від рівня координації гравців. Хтось дуже швидко дають раду двом рукам і ногам) А є й ті, кому важче. Але всі в процесі втягуються у роботу. «Ветерани» вже знають мої жести та вимоги під час тренувань.

- Які саме вправи ти їм даєш?

- Спеціально для футболістів розробляю програми, бо вони мусять відрізнятися від тих, які є для групових занять у фітнес-центрах. Мої заняття мають більшу інтенсивність, різне спрямування. У цьому сенсі, напевне, нашим футболістам запам’яталося заняття в стилі рок-н-рол. Воно і важке, і водночас дуже цікаве. Тим більше, що ця музика Кварцяному подобається. Цього року ще не було такого заняття, але колись була програма в стилі українських народних танців. Важко уявити, як аеробіку під гопак танцювати? Але все можливо! Підібрала вправи із великою амплітудою і цікаво було спостерігати, як легіонери працювали на тому тренуванні… Вони були у позитивному шоці)

- Кварцяний завжди на аеробіці?

- Повірте, що він дуже уважно до цього ставиться. Робить зауваження до музичного супроводу. Вважаю, що це правильно, бо кожний вид тренування – це пазлик до цілісної картинки тренувального процесу.

- Можемо сказати, що зимова пауза – це саме твій час, коли аеробікою хлопці займаються якнайбільше?

- В принципі так. Коли триває підготовчий період, у нас найбільше занять з аеробіки. Буває такий момент, що психологічно хлопці втомлюються, їм потрібна розрядка якась. Але усі розуміють, що аеробіка і взагалі важкі тренування у цей період потрібні конкретно кожному гравцю – не мені, чи Кварцяному. Влітку ми також працюємо, причому на вулиці, на стадіоні. Бувало таке, що ми підключали музичний супровід на «Підшипнику», це було дуже цікаво і видовищно.

- Інколи відчуваєш неприйняття гравцями аеробіки, мовляв, «навіщо мені ті танцюльки»?

- Нечасто, в основному хлопці думають: «Нічого собі – що це жінка у футболі робить?». Але вже після першого заняття вони розуміють, що навантаження однакові і для чоловіків, і для жінок.

- Це правда, що латиноамериканці пластичніші на аеробіці?

- Звертала також увагу на таку особливість. Здається, одна й та ж вправа виконується, під однакову музику, але легіонери це роблять у своєму стилі, якось більш невимушено, з кращою пластикою. Латиноамериканці та африканці більш розкутіші, чи як…

- Були випадки, коли гравці особливо дякували тобі за підготовку?

- Це особливо дорогі мені слова і люди… Знаєте, ситуація як учень з вчителем. Були хлопці, які поверталися до «Волині» з інших команд і казали: «Віка, от там також була аеробіка, але з вами якось продуктивніше працюється». Часто хлопці кажуть, що самі відчули поліпшення координації, пластики.

- Кого із найбільш старанних футболістів назвеш найстараннішим учнем?

- Не хочеться персонально хвалити когось, бо інші образяться, але є такі хлопці (і в сьогоднішньому складі у тому числі), які могли б самі вже когось навчати. Взагалі, зустрічала інструкторів з аеробіки, які починали із футболу. Коли відвідую щорічні міжнародні форуми, то помічаю, що зазвичай в світі тренери з аеробіки – чоловіки.

Фото Віктора Романюка