Одним з перших кроків із підсилення «Волині» цього міжсезоння стало підписання угоди із захисником Богданом Шершуном. 32-річний досвідчений гравець виступав за грандів українського та російського футболу - «Дніпро» й ЦСКА, а згодом успішно грав за київський «Арсенал» та криворізький «Кривбас». У його активі здобуття Кубка УЄФА 2005 р., бронзові медалі чемпіонату України, чемпіонство Росії та два Кубки Росії. Після повернення із зборів Богдан розповів клубній прес-службі про свій шлях до «Волині»…

- Богдане, ти нині, напевне, найтитулованіший гравець у складі «Волині». Не «тиснуть» на тебе титули, щоб постійно знаходити мотивацію грати стабільно?

- Титули, нагороди… Це все вже було колись, а грати треба у кожному новому матчі. Відповідно й налаштовуватися слід на нього як на останній. І взагалі – найкращий мотив для футболіста – це добре зроблена ним справа, від якої отримуєш задоволення. Це ж наша улюблена справа, чи не так?

 - Ти народився у Хмельницькому, там живуть твої батьки. Це вплинуло на твоє рішення продовжити кар`єру у західноукраїнському клубі?

- Ухвалюючи рішення їхати у «Волинь» передусім зважав на запрошення Віталія Кварцяного, адже ми разом працювали певний час у Кривому Розі і мені відомий його стиль гри. А стосовно батьків, то мені і з Києва, і з Луцька долати до них у Хмельницький приблизно однакову відстань. От тільки дорога з Луцька трохи гірша…

- Як далися тобі збори у Словенії?

- В принципі я знав вимоги та методику тренування Віталія Володимировича, тому був готовий виконувати його вимоги. Нічого надто нового не помітив. Стосовно умов, то вони були чудові – все що треба для футболу. А готель, в якому зупинилася «Волинь» був той самий, що минулого року на зборах «Кривбасу».

Із спарингів, які грали у Словенії, сподобалися матчі із «Штурмом» та «Динамо» із Загреба. Австрійців переграли класно, хоч це дуже сильна команда, яка серед лідерів у своєму чемпіонаті. А із хорватами настільки сильно «зарубалися», що стався той неприємний інцидент, про який їхня преса написала всіляких вигадок. Таке часто буває на зборах, коли матчі припиняють через жорстку гру, але здалося, що хорвати просто не чекали від нас непоступливої гри.

- Відома неприємна ситуація із твоїм колишнім клубом… Із колишніми партнерами із «Кривбасу» підтримуєш зв’язки?

- От щойно вчора зідзвонювалися із Сергієм Самодіним. Він у «Чорноморці» опинився. Ви ж бачите, що практично весь «Кривбас» знайшов собі нові команди, а це значить, що ми щось таки досягли в минулому сезоні. Взагалі, дуже прикро, що команди не стало, і все так закінчилося. Але, що поробиш – життя триває.

- У «Волині» гратимеш у футболці з номером 23. Це твоє бажання?

- Зазвичай на такі умовності справи не звертаю. Вважаю, що номер не вплине на гру, чи не так? (посміхається).