Переможцем традиційного опитування вболівальників луцької «Волині», які вибирали кращого гравця команди у 2012 році, став захисник команди і її капітан Сергій Сімінін. Минулий рік був особливим для нього – до традиційної непоступливості у захисті, вияву найкращих морально вольових якостей додалися й більш стабільна гра, риси лідера команди. Саме із переможцем опитування вболівальників перше інтерв’ю клубного сайту у новому році.

- Сергію, передусім вітаємо із хорошим сезоном і як наслідок – титулом кращого гравця минулого року.

- Дякую за вітання. Дуже приємно отримувати таке визнання від вболівальників, адже саме для них ми граємо і вони найкраще оцінюють чи заслужив ти таке звання, чи ні. Думаю, що кожному з нас було б приємно стати кращим у «Волині».

- А як ти вважаєш, 2012 рік був найбільш успішним для кар’єри футболіста Сергія Сімініна?

- Оціню його позитивно, але сподіваюся, що колись будуть й ще кращі сезони.

- Ти завжди хотів стати захисником?

- В дитинстві завжди хотів, як і всі хлопчаки, в нападі грати, голи забивати. Але коли прийшов у дитячу школу, коли пішли щоденні тренування, то відразу мене в захист відрядили і після того вже там назавжди «прописався». У «дворовому» футболі також спочатку завжди нападника грав.

- Ті дитячі роки у футболі з чим тобі сьогодні асоціюються?

- Мені дуже подобалося все, що було зв’язано із футболом. Тренери, поїздки в інші міста на турніри, тренування… Вдячний долі, що батьки не перечили моїй мрії, дуже допомагали.

- Рівно рік тому у «Волинь» прийшов Анатолій Демяненко. Чи змінилися вимоги тренера персонально для тебе?

- Я б не сказав, що кожного треба було ламати. Змінювалася загальна картинка гри, йдеться про інші вимоги до командної гри. А якщо по особистому налаштуванню, то Анатолій Васильович завжди персонально підходить перед матчем до кожного, пояснює, розповідає, налаштовує.

- А як ти готуєшся до гри суто психологічно?

- Нехай це залишиться секретом, щоб суперники не розкусили (cміється).

- Вболівальники і спеціалісти відмічають твою сміливість та відчайдушність на полі…

- Так, я дуже хочу бути непоступливим у боротьбі в кожному матчі,  в кожному єдиноборстві. Напевне це риса характеру. По-іншому не вмію. Треба віддаватися грі. Якщо тренер просить: «До кінця!», отже, так і треба грати.

- Знаєш, за якими техніко-тактичними параметрами ти кращий в українській Прем`єр-лізі?

- Здається, за відборами, так? 

- Правильно. Як налаштовуєшся працювати у захисті із своїм візаві перед кожним матчем?

- Хтось технічніший, хтось більш швидкісніший, тому це слід мати на увазі. Отже, мушу вибирати, коли підкат застосовувати, коли технічніше відпрацювати чи на випередження - не дати прийняти м’яча.  

- А хто у «Волині» найшвидше може пробігти вправу 7 по 50 метрів?

- Напевне Рамон Лопес. Із ним у цьому компоненті годі тягатися.

- Влітку Анатолій Демяненко пропонував твою кандидатуру Блохіну у збірну країни. Ви розмовляли на цю тему?

- Ні, не було розмови, пізніше дізнався. Звичайно, дуже кортить спробувати себе у збірній Україні. Це мрія будь-якого футболіста. Але це вже не тільки від мене залежить, правда?

- Ти часто підключаєшся в атаку, причому не тільки для того, щоб подати м’яча у штрафну, але й для удару. Були моменти у минулому році, коли нереалізовані моменти аж снилися?

- Ну, щоби снитися, то таким не страждаю. А переймався, наприклад, незабитим моментом у домашній грі із «Динамо». Трохи вище пробив із меж штрафної тоді…

- Який поєдинок «Волині» у минулому році вважаєш найкращим?

- Хоч із «Динамо» та «Шахтарем» навесні добре зіграли, але ж не виграли ті матчі… Так, нас і тренер похвалив за них, і вболівальники, але ж проти «Металіста» на початку вересня видався, думаю, найкращий поєдинок. Виграли його, вважаю, без шансів особливих для харків’ян, які на тоді вже стали міцною європейською командою.

- Кого із правих захисників українського чемпіонату вважаєш найкращим у своєму амплуа?

- Даріо Срна, не дарма він у «Шахтарі» вже стільки років капітанить.

- Модною «фішкою» нині є тема відновлення чемпіонату СНД або якогось спільного чемпіонату Росії та України. Яке твоє ставлення до цього?

- Наразі це несерйозно. Якщо коли-небудь це й станеться, то дуже нескоро і не всі клуби в обох країнах зможуть там грати. Тому навіть теоретично думати про це не варто.

- Чи ставили перед командою якісь цілі на 2013 рік?

- Ще не встигли отримати завдання (посміхається). Був медогляд, кілька днів входитимемо у режим тренувань й готовності, а вже під час зборів дізнаватимемося цілі.