Разом із гравцями «основи» «Волині» на збори до Яремче їздили й п'ять гравців молодіжної команди. Їм тренери надали шанс проявити свої найкращі якості, аби постукати у двері головної команди клубу. Серед цієї п’ятірки був й півзахисник Артем Щедрий – один з лідерів дублю «Волині». Клубна прес-служба запитала про його враження від збору.

- Артеме, чи здивувався ти такому виклику?

- Так, трохи було таке і в мене, і в решти хлопців з «молодіжки». Сезон триває, на нас чекають календарні матчі дублю і ми тільки мріяти могли про таке взимку під час більшої паузи в чемпіонаті. Тому дуже дякую тренерам за довіру.

- Як відчуваєш - справився, виконав те що від тебе чекали?

- Оцінювати тренерам. Я намагався робити свою справу на полі, так як вони й просили. Взагалі враженнявід зборів тільки позитивні.

- Відчув різницю у вимогах між рівнем дублю та Прем`єр-ліги?

- Звісно, в дублі легше, бо граєш проти однолітків, за винятком кількох гравців основного складу. А на найвищому рівні все треба робити на мить швидше. Навіть впродовж тих п'ятнадцяти хвилин, які був на полі у грі з «Карпатами» збагнув, що й до чого в еліті. Тепер знаю, на що слід спрямовувати свої зусилля.

- Другий спаринг проти «Сокола» ти відіграв повністю. Чому перемогли з таким скромним результатом?

- Так, могли й краще відпрацювати. Я грав трохи на незвичній позиції – правого захисника, але такою була вимога тренера. Свої моменти не реалізували, м’яч на поганому газоні тримати не могли, тому в кінці грали просто на утримання рахунку. Не забуваймо, що й суперник був не такий вже слабенький. Я багатьох його гравців пам’ятаю по першій лізі, по «Прикарпаттю».

- Артеме розкажи як ти з`явився у Луцьку?

- Взагалі, я відіграв за юніорські та молодіжні команди київського «Динамо» чотири роки. Спочатку рік за дубль, коли його очолював Сергій Ребров. Потім, коли Ребров пішов в основну команду, грав за «Динамо-2» в першій лізі. Зіграв 11 офіційних матчів за збірну України U-17 та U-19. В минулому році травмувався і відчував, що на мене вже не розраховують тренери, тому дочекався закінчення контракту і, отримавши запрошення від «Волині», вирішив змінити команду. Не шкодую, бо у Луцьку мене все влаштовує, утім прагну я звісно більшого.