- Редване, зустріч із "Таврією" була для вас принциповою?

- Я виховувався в кримському училищі олімпійського резерву, після чого опинився в "Кримтеплиці". У "Таврії" не перебував жодної хвилини, та гра із цією командою була для мене особ­ливою. Матч удвічі мене надихав, адже зустрічався з командою рідного для мене Криму. Але, передусім, прагнув допомогти "Волині". Радий, що забив, але розчарований тим, що втратили перемогу.

- У вас не залишилось образи на "Таврію", що вас оминула увагою?

- Ні. Це - футбол. Так вийшло, що зараз захищаю кольори "Волині", тож успіхи лучан для мене на першому плані.

- Уважаєте, у столиці Криму заслуговували на більше?

- Звісно. Ми серйозно налаштовувалися на цей поєдинок, думали лише про перемогу. Мали більше нагод відзначитися. Чого лише варті два пенальті. На жаль, підвела реалізація.

- Ви завчасно визначаєте, хто пробиває 11-метровий, чи вирішуєте це питання під час гри?

- У нас є штатні пенальтисти. Проте цього разу у хлопців збився приціл. Вірю, що в наступних матчах удача від нас не відвернеться.

- Перед пробиттям другого пенальті ваші партнери передавали м’яч один одному. У вас не було бажання підійти до "позначки"?

- Ні. Я не мав права порушувати установку.

- "Волинь" проводила збір у Криму перед матчем із "Таврією". Це зіграло на користь вашій команді?

- Думаю, так. Адже була можливість краще адаптуватися до кримської місцевості. Але я приєднався до команди лише за два дні до зустрічі, адже перебував у розташуванні молодіжної збірної України.

- Ви грали за "молодіжку", крім цього, здійснили переліт у Швейцарію й назад. Відчували втому?

- Так, утома була присутня. Але я - професіональний футболіст, і відповідно підхожу до матчів. Також додавала настрою важлива перемога "молодіжки" над швейцарцями, тож і проти "Таврії" хотілося проявити себе якнайкраще. Дякую, що Віталій Володимирович мені довірив. Старався виправдати сподівання головного тренера.

- Що Кварцяний сказав після матчу у Сімферополі?

- Серйозного розбору польотів не було. Тренер не сварив за пенальті. Подякував усім за гру, сказав, що діяли добре, хоча мали здобувати більше, ніж нічию.

- Після матчу із "Шахтарем" ви зізналися, що напередодні мали передчуття, що відзначитеся. Щось подібне було перед грою з "Таврією"?

- Перед самим матчем у Сімферополі колега по команді спитав: "Ну що, Редване, заб’єш цього разу?" Я йому зразу відповів: "Заб’ю!"

- Ваш гол - це награна комбінація?

- Схожий гол я провів і "гірникам", коли нападник головою скинув мені м’яч. І в даній ситуації чудово зіграв партнер, який виграв повітряне єдиноборство та переадресував м’яч мені на хід.

- За вас персонально хтось уболівав на трибунах "Локомотиву"?

- Так. За мене переживали батьки, сестра. Прийшли друзі. Вони теж мене надихали, бо старався порадувати їх своєю грою.

- Окрім вас, ще є кримські татари, які чогось досягли у великому футболі?

- Я таких не знаю. Буду старатися, щоб у майбутньому мною пишалися мої земляки.

- У "Волині" попереду домашня гра із запорізьким "Металургом", якому поступились у першому колі - 0:3. Будете прагнути реабілітуватися?

- Запоріжці дуже сильно нас засмутили в першому колі, тож докладемо максимум зусиль, аби взяти реванш. Як і з "Таврією", думки лише про перемогу. Ще такий важливий момент: у останній грі першої частини сезону важливо взяти троє очок, аби впевненіше почуватися весною.

- Про вас широка громадськість дізналася після того, як ви двічі розписалися у воротах "Шахтаря". У Луцьку вас уже впізнають на вулицях?

- Так. Приємно, що люди підходять, цікавляться справами. Стараюся нікому не відмовляти.

- Ви проводите перший повноцінний сезон у прем’єр-лізі. Уже акліматизувались?

- Із кожним матчем усе більше звикаю. Мені подобається атмосфера, за якої проходять матчі вищого дивізіону. До прем’єр-ліги набагато вищий інтерес, ніж до першої. На трибунах більше вболівальників, які палко підтримують свої команди. Подобаються й луцькі фанати, які не байдужі до клубу.

- Ви зараз виступаєте на заході країни. Які ваші успіхи у спілкуванні українською мовою?

- Ще у школі вчив українську мову, розумію її, можу вільно спілкуватися, тож у цьому питанні жодних проблем.

- Останнє запитання: чи надовго у вас контракт із лучанами? Немає думок змінити клуб?

- Мене все влаштовує в Луцьку. Подобається й колектив, який, попри все, в нас дружний, усі стараються допомогти один одному, і тренерський штаб. Вдячний Віталію Володимировичу, що помітив мене й дав шанс заявити про себе на рівні прем’єр-ліги. Тому на даний момент не маю бажання нічого змінювати.