- Сергію, твоя команда зіграла навесні з новим тренером декілька непростих, але дуже видовищних поєдинків. Ти міг заснути після «Динамо» і «Шахтаря»?

- Всі матчі сняться, допізна думаєш про них, обдумуєш моменти. Хоч вже трохи пограв у футбол, але завжди важко заснути.

- Хороший мікроклімат в колективі, це коли…

- …розуміють з півслова і з півнатяку. Гравці і тренер, гравці між собою. У нас нині саме так.

- Якби не став футболістом то…

- (перебиває) Навіть не думав про це ніколи, не припускав і не уявляв. І не хочу думати, бо це дуже цікаво, хоч і важко: грати за улюблену команду, дарувати радість людям у такому непростому житті. Це дуже престижно – грати за «Волинь».

- Гаразд, але уяви, що Сергію Сімініну 40 років і він отримав тренерську ліцензію. Кого б взяв у свою команду?

- Срну, Тайсона і Шовковського.

- Ти помітив, що в Україну крокує Євро-2012?

- Оцінити усю побудовану інфраструктуру не мав можливості, але для футболістів найголовніше те, що нові стадіони побудували. Київ, Донецьк, Харків, Львів, а ще ж в Одесі і Дніпропетровську. Це чудово, бо нові стадіони, а значить – спорт – це те, що забирає молодь з вулиці, організовує її.

- Де хотів би пожити чи пограти окрім України?

- В Англії та Іспанії. Подобаються і країни, і футбол в них.

- Де тебе у Луцьку можна частіше побачити?

- На стадіоні! (сміється). А до «Там-Таму» можу прийти із дитиною. Так і напишіть – Сімініна можна зустріти на дитячих майданчиках.

- Впізнають, автографи просять?

- Трохи є.

- А футболки просять?

- На всіх не вистачає, на жаль, я ж ще на полі обмінюся деколи із суперниками. Але прагну віддати свою тільки друзям, тим, кого знаю. Особливо хлопцям, які родом із Луганщини. Обмінявся з Каменюкою, Гармашем…