У неділю о 19.30 луцька «Волинь» зійдеться у двобої із луганською «Зорею». Команди виведе на поле арбітр із Сімферополя Анатолій Жабченко.

Матчі між «Волинню» та «Зорею» у рамках Прем’єр-ліги проходять безкомпромісно, про що свідчать тільки дві нічиї у 14-ти зіграних матчах (+6 =2 -6; 23:20). На своєму полі лучани п’ять разів вигравали і по одному разу грали унічию та проограли (різниця голів – 16:8).

Минулого сезону луганці фінішували на одну сходинку нижче у турнірній таблиці, ніж лучани, і мають негативний баланс очних поєдинків із підопічними Демяненка. В гостях «Волинь» здобула перемогу 2:0, а в останньому матчі сезону в Луцьку суперники зіграли у бойову нічию 2:2, причому господарі (Скоба та Майкон з пенальті) відігралися після двох голів Ліпартії та Галюзи. До слова, у літнє міжсезоння команди зустрілися ще двічі у Словенії. Перший матч виграла «Волинь» 1:0, другий – «Зоря» (3:2).

У цьому сезоні обидві команди отримали свої порції похвали та критики і двобій у рамках 6 туру і у стані «Волині», і «Зорі» розглядається як переломний після серії невдач.

Із поєдинками цих суперників пов’язано кілька цікавих історій.

5 серпня 1994 року матч «Волині» і «Зорі» (3:1) відбувався у день народження Андрія Федецького. На 67-й хвилині арбітр призначив одинадцятиметровий у ворота гостей і два кращі бомбардири клубу влаштували «цирк» для уболівальників та суперника. Володимир Дикий замість того, аби пробити по воротам, легенько віддав пас вперед, а Андрій Федецький, який одночасно рвонув до м’яча, проштовхнув шкіряного у сітку повз розгубленого голкіпера…

Одне з нововведень у правилах гри у футбол, яке було покликане підвищити видовищність гри й призвело до зростання кількості гострих моментів біля воріт суперників, вперше у Луцьку трапилося у матчі із луганською «Зорею» і завдяки цьому «Волинь» досить швидко відкрила рахунок. У сезоні 1993/94 воротарям було заборонено брати м’яч у руки після пасу свого гравця. 7 листопада 1993 року на 2-й хвилині матчу «Волинь» – «Зоря» 2:1 кіпер гостей порушив правила, взявши м’яч після відкидки свого захисника і Олег Федюков ударом з десяти метрів реалізував вільний удар, відкривши рахунок у грі.

У матчі 1/8 фіналу розіграшу Кубка України 1992/93 «Волинь» – «Зоря-МАЛС» (5:0) після голу Івана Польного на 19-й хвилині гри гості збиралися покинути поле, хоча претензій щодо пропущеного голу не мали. Просто за підсумком двох матчів рахунок уже зрівнявся (у першій грі лучани поступилися у гостях 0:3). У підсумку ж «Волинь» виграла з рахунком 5:0.

Кращим бомбардиром «Волині» у протистоянні із «Зорею» є Володимир Дикий, який забив луганцям 6 голів. Той таки Дикий не забив пенальті луганцям у луцьких матчах у двох сезонах поспіль - 1993/94 і 1994/95. А от Василь Сачко - один із з п’яти кращих бомбардирів «Волині» за всю її історію - ніколи не забивав голи луганській «Зорі». 

Перед матчами з «Дніпром» та «Металістом» команда Анатолія Демяненка просто зобов'язана була перемагати на своєму полі «Зорю». Після двох поразок від грандів з загальним рахунком 1:8 поєдинок проти луганчан ставав для «Волині» дуже важливим і з точки зору психології, і з огляду турнірної боротьби. Перемога дозволяла лучанам обійти «Зорю», а головне - зарядити команду позитивними емоціями, які точно знадобляться їй у наступних непростих матчах.

У поєдинку проти «Зорі» багато хто очікував кадрових змін в стартовому складі лучан. І вони відбулися: Демяненко випустив в «основі» щойно заявленого Володимира Аржанова, якого орендовали в «Арсеналі». Володимира не влаштовував мінумум ігрової практики в «Арсеналі» і після дзвінка Дем'яненка він не подався до Луцька посилювати середню зону «хрестоносців». Крім того, у «старті» знову вийшов фланговий хавбек Сергій Пилипчук.

Щодо «Зорі» в нинішньому сезоні, то команда, як і «Волинь», стартувала успішно. Однак в останніх іграх очки луганчанам давалися непросто. Насторожувати мав 100%-й результат луганчан в гостьових матчах. А після 0:1 вдома від «Кривбасу» підопічні Вернидуба, який тренер заборонив спілкуватися з пресою після цього, їхали в Луцьк за очками.

Заспів матчу зробили ультрас «Волині», які перед матчем провели красивий марш вболівальників вулицями Луцька. Після дуже активних стартових хвилин, коли «Волині» вдавалося пресингу вати і здійснити кілька дуже важливих перехоплень, «Зоря» перевела гру спочатку у центр поля, а затим і  ближче до штрафного майданчика лучан. У «Волині» запам’ятався хіба удар головою Бікфалві після навісу Занєва, але з ним впорався Постранський.

По тому настала черга кількох довгих затримок часу внаслідок зіткнень та ушкоджень і без того невисокий темп гри ще більше сповільнився. Захист «Волині» пригадав як помилявся у попередніх двох матчах і в одному з моментів тільки Літовченко зміг випередити Родіча, який отримав простенький вертикальний закид на лінію штрафного. До середини першого тайму команди або тупцялися, або люто билися в центрі поля, хоч, відверто кажучи, «Зоря» виглядала краще господарів.

Обидві команди потребували емоційного вибуху і він настав після двох поспіль помилок арбітрів. Спочатку рефері побачили неіснуючий офсайд у Рамона, який отримав пас від Еріка, зрізав кут, добіг до воротарського і увігнав кулю під поперечину. Гол?! Ні, бо суддям привиділося положення «поза грою»… У наступній атаці рефері не помітив відвертий фол на тому ж Еріку, який прокинув м’яча на хід у штрафний майданчик і був зупинений недозволеним прийомом.

«Волинь» розлютилася і Бікфалві знову втік від захисників, тепер вже лівим флангом, прострілив на 11 метрів, захисники вибили зі штрафної, але тут як тут був Пилипчук, який лівою ногою увігнав м’яча в ближню «дев`ятку» – 1:0.

До кінця тайму лучани знову закрилися в захисті, а їхні контраатаки захлиналися в центрі поля.

На другий тайм «волиняни» вийшли надзвичайно зібраними. Захист опанував себе, півзахист не давав дихати хавам «Зорі», а Ерік з Суботічем і Лопес з Пилипчуком почали атакувати ефективніше. Сергій після одного із перехоплень в центрі поля змістився в центрі, помітив вільного Лопеса на правому фланзі, віддав йому. Рамон сміливо пішов на загострення, трохи змістився ліворуч і «коронним» ударом з лівої пробив у дальній верхній кут – 2:0!

Лучани «закрили» гостей на своїй половині, класно розіграли штрафний (Ерік на  Пилипчука, але удар Сергія заблокував захисник), але «Зоря», починаючи із 70 хвилини трохи «підтиснула» лучан. Утім гості нападали без моментів. Натомість луганчани ледве не забили собі коли захисники відкидали м’яча Постранському і той вибив його з воріт вже на лінії!..

А на 75 хвилині лучани залишилися в більшості, коли Ігнатьєвіч сфолив на Рамоні. Саме у цей момент «волиняни» почали якісно контратакувати: Пилипчук цілився у девятку з 23 метрів і тільки трохи не влучив, Ерік сильно пробивав зі штрафного, але прямісінько в руки Постранського, Рамон, перебуваючи в оточенні трьох опонентів небезпечно пробивав із 20 метрів. А найістотніший момент, який міг остаточно вирішити питання переможця, мав Шумахер (він вийшов на заміну замість Суботича).

Найкращий, безумовно, гравець матчу Лопес пробивав у дальній нижній кут, кіпер відбив м’яча у центр штрафної і Шумі у боротьбі із захисником примудрився запулити снаряд «по горобцям»…

А згодом до лучан прийшла біда… Простенький навіс зі штрафного проспала центральна вісь і непомітний до того Ідахор легенько зрізав його у кут воріт Літовченка. З-пересердя кулю з воріт вибив в аут Шиков і …отримав за це друге попередження від Жабченка. Арбітр вчасно «урівняв» склади – і до кінця матчу ще час залишався і наступний матч у Дніпропетровську «Волині» доведеться грати без основного центрбека…

Хай там як, але нічиї лучани точно не заслуговували. Тому гол на останнії хвилинах від Грицая вболівальники сприйняли як нещасний випадок. «Зоря» пішла на завершальний штурм, розіграла в центрі поля штрафний, Галюза відпасував на Худзіка, а той пульнув в центр штрафної. Там почалася паніка і рикошети, м’яч відлетів до Грицая і півзахисник із рикошетом, але таки пробив Літовченка…