У неділю, 4 листопада, луцька «Волинь» гратиме вдома західноукраїнське дербі із ужгородською «Говерлою». Нагадаємо, що початок матчу о 17.30. Молодіжні склади команд зіграють о 14.00 на стадіоні «Підшипник». 

Суперник «Волині» у поєдинку 14-го туру Прем’єр-ліги – команда із багатою історією. Вона почалася ще в середині 1920-х рр. До 1945 року клуб «Русь» успішно виступав у чемпіонатах Словаччини. Згодом закарпатці грали у чемпіонаті УРСР серед команд колективів фізкультури, другій лізі української зони, вищій та першій лізі українського чемпіонату. «Говерлу» можна назвати чемпіоном України із змінювання назви команди: до другої світової команда називалася СК «Русь», а згодом – «Спартак», «Верховина», «Говерла», «Закарпаття»… У 1980-2000-х рр. назву ще кілька разів перегравали: «Верховина», ОСК «Закарпаття» і просто ФК «Закарпаття», а з липня 2011 року – ФК «Говерла-Закарпаття».  А з початку нинішнього сезону – знову «Говерла»… 

У 2000-і роки Ужгороду, як і Луцьку, на відміну від багатьох інших західноукраїнських міст, вдалося зберегти великий футбол в регіоні. Команду неабияк лихоманило, тривали реорганізації, підйоми та опускання з ліги в лігу. А у цьому році «Говерла» впевнено виграла чемпіонат у першій лізі, активно провела літню трансферну політику і тепер підопічні Олександра Севідова намагаються зберегти прописку в УПЛ. 

Нині «Говерла» грає кожен тур, наче останній, аби зберегтися у Прем’єр-лізі. Утім, після провалу на старті у 6-ти останніх турах ужгородці програли тільки одного разу і впритул підібралися до «Карпат», які йдуть чотирнадцятими. А рівень гри закарпатців не дозволяє виходити на матчі проти них розслабленим будь-якого суперника. Останній приклад цьому – кубкова гра ужгородців із «гірниками». Її підопічні Севідова хоч і програли, але хлопчиками для биття не були, а гравці «Шахтаря» у післяматчевих коментарях дивувалися чому «Говерла» перебуває на передостанньому місці в турнірці. 

До речі, у двобої із «Шахтарем» Олександр Севідов трохи здивував із стартовим складом. В основі на воротах вийшов молодий Яшков, а не основний в чемпіонаті Дмитро Бабенко. В центрі оборони замість травмованого Єлісєєва з’явився Щедраков та Малішич, який «капітанив» у матчі, по краях – Бордіян та Макаренко. У центрі півзахисту грали Єдігарян, Балафас та Лопез, на флангах – зліва Трухін, справа – Ситник, попереду – Ле Таллек. Як бачимо, лідерів команди - Райчевіча та Одонкора Севідов приберіг на гру із «Волинню». «Грів» лаву запасних й колишній «волинянин» Александар Трішовіч. «Тріша» після «Волині» встиг змінити п’ять команд. Нині серб не часто виходить в «основі» «Говерли», але мотивація у нього на матч із «Волинню» може бути високою.  

Історія матчів «Волині» проти «Говерли» дуже багата, оскільки команди постійно зустрічалися в класі «Б» та другій лізі союзного чемпіонату. Разом із кубковими поєдинками зіграно 77 матчів. Лучани виграли 27 разів, програли – 28 матчів, унічию зіграно 22 поєдинки. Різниця голів: 88 – 94. Історично склалося так, що обидві команди дуже добре грають вдома. От і «Волинь» із 37 зіграних в Луцьку матчів виграла 23 і тільки тричі програла. 

А от в чемпіонатах України у вищій лізі суперники зустрічалися всього у двох чемпіонатах. У роки, коли закарпатці грали в еліті, з неї вилітала «Волинь» і навпаки. Отож, у чотирьох матчах «Волинь» виграла двічі і стільки ж зіграла у нічию. Різниця голів 9:4 на користь «Волині». 

У небагатій історії протистоянь обох команд на найвищому українському рівні є кілька цікавих фактів. Один із голів у ворота «Закарпаття» в луцькій грі сезону 2004/2005 (3:0 на користь лучан) забив серб Александар Трішовіч – нині хавбек «Говерли». У луцькому поєдинку суперників сезону 2005/2006 (3:1) відкрив рахунок Василь Кобін – нинішній захисник «Шахтаря», який відзначився автоголом. А гол престижу в складі «Закарпаття» забив уродженець Любешова Тарас Михалик, який тоді грав за закарпатців, а нині – за київське «Динамо». Поєдинок у березні 2006 року був трохи скандальним, бо крім того, що проходив на важкому весняному полі ужгородського «Авангарду», то ще й запам’ятався сумнівним пенальті на 92-й хвилині гри. Його господарі реалізували і зрівняли рахунок – 1:1.

Суперником «Волині» у 14-у турі була команда, яка грає нині кожен тур, наче останній, аби зберегти прописку у Прем’єр-лізі. Утім, після провалу на старті у шести останніх турах ужгородці програли тільки одного разу і впритул підібралися до «Карпат». У «Волині» хоч і вилікувалися захисники Ілієв та Занєв, але болгари ще не вийшли в «основі». Відтак пару центрбеків склали Шиков із Шандруком. Після того, як у матчі проти «Арсеналу» зазнав травми Ізворану, Анатолій Демяненко знову мусив експериментувати із складом. Лінію атаки склали Овонікоко, Бікфалві, Пилипчук та Савич. Аржанов та Стевич грали опорників. 

Олександр Севидов не використав у кубковому матчі з «Шахтарем» відразу кількох основних гравців – Бабенка, Райчевіча і Одонкора. Здавалося, що тренер приховує свої кадрові плани, але німець взагалі до Луцька не приїхав через травму. Чорногорський капітан «горян» був у складі, так само як і воротар Бабенко. 

Перший небезпечний момент у грі створили гості – це Макаренко з 23-ч метрів пробивав сильно у дальній нижній кут воріт Літовченка. Наш кіпер потягнув удар на кутовий. Лучани не змусили довго чекати із відповіддю. Овонікоко в дотик перекинув м’яча через Балафаса, але від вірного голу ужгородців врятував Бордіян який страхував своїх центрбеків. А на 10-й хвилині першим на підборі після кутового був Сімінін, Сергій пробив потужно, але шкіряна куля пролетіла на метр вище від цілі. 

Відзначимо, що перший тайм став бенефісом …лікарів обох команд, які чи не кожні п’ять хвилин мусили вибігати до своїх «клієнтів» на полі. «Волинь» і «Говерла» не на жарт, по-чоловічому, рубалися у цій грі. Лучани не форсували подій, потрохи розгойдували оборону супротивника розрізними пасами на Овонікоко, а ще пресингували «Говерлу» на її половині поля. На 28-й та 29-й хвилині лучани тричі били по воротам (двічі Бікфалві та Савич), хоча були набагато кращі моменти для продовження атаки. 

«Говерла» ж, трохи поатакувавши, відійшла назад й зосередилася на типовій «виїзній моделі». А у третій десятихвилинці тайму волиняни запресингували ще активніше і гості припустилися кількох дуже небезпечних втрат в центрі поля і на своїй половині. Після одного такого відбору Пилипчук втік у стрімку «контратаку» й вирізав пас на дальній кут воротарського, де замкнути простріл готувався Овонікоко. Зовсім трохи не дотягнув… А були в Сергія й інші варіанти – Ерік та Аржанов самотньо чатували в штрафному майданчику. 

Утім, наполегливість господарів була винагороджена – Бікфалві увійшов у карний з правого флангу, сильно прострілив, м’яч поцілив у Щедракова й Даньковський після відмашки прапорця лінійного арбітра вказав на «крапку». До м’яча підійшов новоспечений тато Душан Савич, але Бабенко після його удару з позначки витягнув м’яча у лівому від себе куті. Шкіряна куля відлетіла до Аржанова, який головою відправив її у верхній дальній кут воріт – 1:0. Відзначимо, що це перший пенальті, який пробивали лучани у цьому чемпіонаті, а перший у сезоні відбувся у кубковому матчі у середу. Тоді Суботич забив, сьогодні Савич схибив. Після голу Аржанова «волиняни» традиційно символічно «поколисали» новонародженого сина Савича. 

Другий тайм почався аритмічно, хоч відзначимо, що гру активізували два напівмоменти гостей. Особливо небезпечним був пас Балафаса на Лопеза, але останній не зумів належно обробити м’яча. «Волинь» вчасно забила вдруге – «іменинник» Савич втік від оборонців майже по центру і легенько прокинув м’яча повз Бабенка у дальній кут – 2:0. 

Банально, але господарі у цей момент розслабилися і швидко, через чотири хвилини, отримали гол у відповідь. Пас Тодорова, який щойно вийшов на заміну, на Трухіна продовжився прострілом на Таллека і той замкнув простріл точним ударом – 1:2. І грати залишалося ще півгодини... 

Власне після цього і почалися «гойдалки», які щоправда, за небезпечними моментами були гострішими у виконанні «Волині». Моменти Овонікоко (нереалізований вихід сам на сам) та Бікфалві (гарматний удар у дев’ятку зі штрафного) приховували більшу загрозу для Бабенка, аніж стандарт Трішовіча з гострого кута та удар Райчевича головою повз ворота. 

Кінець матчу перетворився на гру нервів. Спочатку арбітр видалив з технічної зони тренера воротарів «Волині» Павла Блажаєва, який справедливо засумнівався у рішенні арбітра стосовно фолу в атаці з боку Суботича. А на третій доданій хвилині пішов достроково відпочивати за другу «жовту» й Бікфалві. В Еріка вдався печальний дубль – друге вилучення за два матчі (перше – у Свердловську) й він пропустить гру у Кривому Розі.

Важка перемога «Волині» продовжила декілька статистичних серій. «Волинь» продовжила забивати голи у всіх зустрічах з «Говерлою» у вищій лізі українського футболу. А пропускна, антирекордна в чемпіонатах серія «Говерли» триває тепер 23 гри. Крім того вдруге підряд забив у домашньому матчі «Волині» Душан Савич.