26 жовтня львівський арбітр Юрій Грисьо виведе на поле київського стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського гравців київського «Арсеналу» та луцької «Волині». Вдруге поспіль лучани зустрічатимуться із прямим суперником за право потрапляння у зону Ліги Європи. 

Основний склад луцької «Волині» сьогодні вранці відбув до Києва на календарний матч 13-го туру із київським «Арсеналом». Матч, який відбудеться у п’ятницю на стадіоні «Динамо» (19.00, трансляція на каналі «2+2»), буде тринадцятим в історії стосунків обох команд в чемпіонатах України. 

Наразі перевага у матчах «Волині» та «Арсеналу» на боці київського клубу тільки за різницею забитих й пропущених голів. «Хрестоносці» й «каноніри» виграли по п’ять матчів, двічі зафіксовано нічию, а різниця голів 19:11 на користь киян пояснюється вочевидь найпам’ятнішою поразкою «Волині» в історії чемпіонатів України – 1:8 (17 липня 2002 року). Відзначимо й те, що обидві команди дуже вдало грають одна проти іншої у рідних стінах. Наприклад, баланс матчів на полі «Арсеналу» такий: +4=1-1; 16:5. 

Востаннє команди зустрічалися 2 травня цього року. «Арсенал» святкував перемогу 3:0, яка вивела киян у Лігу Європи. Прикметно, що останній гол у тому матчі забив нинішній гравець «Волині» Володимир Аржанов, якого лучани орендували в киян. А от у першому колі «Волинь» здолала «канонірів» із мінімальною перевагою 1:0 (Гобер). 

Пригадуючи історію стосунків «Волині» й «Арсеналу», не зайве згадати й поразку, яку ще довго не забудуть прихильники київської команди. Йдеться про домашній поєдинок із «хрестоносцями» у чвертьфіналі Кубка України в квітні цього року, коли «Волинь» витягнула «через не можу» перемогу із рахунком 1:0 (Майкон). 

Кращі бомбардири протистоянь обох команд забили по чотири голи. У лучан стільки забив вже легендарний Василь Сачко, у «канонірів» Емануель Окодува. 

Луцька «Волинь» постала у цьому поєдинку знову доволі видозмінено. Причиною є ті ж таки травми провідних виконавців. Ілієв із Занєвим не встигли одужати, до того ж  проблеми із шиєю мав Пилипчук. Відтак Анатолій Демяненко був змушений знову тасувати склад. У центрі захисту вболівальники лучан побачили давно забуту зв’язку Шиков – Масло. На флангах захисту Сімініна з Шандруком, в опорній зоні грав Ізворану. А  Бікфалві та Савич грали під Суботичем.

Вболівальники у Києві не потішили увагою поєдинок – чи то через передвиборчі пристрасті, чи через холодну погоду, яка накрила Україну у той вечір. Відтак ватага фанів «Волині» із гостьового сектору подекуди переважала господарів. Інша особливість поєдинку – відсутність у технічній зоні Анатолія Демяненка. Його, як пам’ятаємо, вилучили на останніх хвилинах матчу проти «Металурга» за експресивну, але справедливу реакцію на суддівство Юрія Вакса. 

 Перші хвилини були дуже впевненими у виконанні гостей – лучани більше контролювали м’яча, завдали перших ударів у матчі (двічі Бікфалві та одного разу Аржанов), заробили першими кутові. Надалі лучани жорстко перекрили усі підступи до свого штрафного майданчика і перші напівмоменти у господарів відбулися наприкінці третьої десятихвилинки матчу. Відзначимо удар Ковпака із середньої дистанції та впевнену гру Літовченка.  У свою чергу, гравці «Волині» кілька разів перспективно виводили на ударні позиції Савича, але або Душан вагався із ударом, або лінійний арбітр фіксував офсайд. Особливо небезпечною була атака на 37-й хвилині, але Душану все ж не вдалося пробити по цілі.  Перший тайм обійшовся без ударів у ствір воріт, але волиняни все ж атакували наполегливіше і більше. 

На другу половину поєдинку замість Суботича вийшов терзати захист Овонікоко. Але в дебюті запам’яталася  невпевненість Насонова, який відпасовував на Літовченка, і самого Сергія, який вибив м’яч дуже незграбно і привіз атаку на свої ворота, яка втім закінчилася падінням нападника «канонірів» у карному і мовчанням свистка Грисьо. Лучани миттєво відповіли двома дуже небезпечними атаками, які знову (!) ударами не закінчилися. Спочатку Савич не надто майстерно зупиняв м’яча у центрі (!) штрафного, а потім Душан створив момент для Овонікоко, але той також не влучив по м’ячу… 

Демяненко замінив опорного хава – замість Ізворану вийшов Герасимюк.  Й Олег відразу отримав нагоду відкрити рахунок, коли  після атаки лівим флангом Бікфалві прострілив у штрафний майданчик й Герасимюк, прибравши захисника, цілився у дальній кут. Але м’яч після незначного рикошету пролетів поруч стійки на кутовий. Подачу з кута поля завершав ударом з ходу Аржанов, але Володимир шкіряного як слід не викрутив. 

Надалі ж «Волинь» чомусь притиснулася до власних воріт. Не скажеш, що «Арсенал» атакував гостро,але на два небезпечних моменти таки напрацював. Спочатку дали вдарити із меж штрафного Шацьких, але Літовченко був на місці. А за кілька хвилин ризикнув стрельнути із 30-и метрів Валяєв – трохи  вище цілі. Та на 81-й хвилині, коли матч докочувався до нульової нічиєї, неузгодженістю дій захисників та Літовченка скористався Адійя й закотив м’яча в порожні ворота – 1:0. 

«Волинь» відразу побігла відіграватися й дуже швидко зробила це! «Канонірів» зловили на штучному положенні «поза грою», коли лучани заробили штрафний з правого флангу. У карний майданчик господарів пішли чи не всі гравці луцького клубу, але замість очікуваного навісу волиняни розіграли м'яч і Аржанов виконав крос із лівого флангу на дальній кут воротарського на Овонікоко, удар якого головою шансів Боровику не залишив - 1:1.