"Закарпаття" — "Волинь" 1:1, 5 березня 2006

За півтори години до початку матчу в Ужгороді виникали сумніви щодо можливості проведення самої гри - поле було рясно всипане снігом і при цьому доволі розм'якле. Працівники стадіону прикладали всіх зусиль для приведення газону в належний стан, проте мокрий сніг тут же знову вкривав його своїм пухким шаром. Головний тренер "Волині" Віталій Кварцяний намагався переконати суддів і делегата матчу про необхідність його перенесення у зв'язку з поганими погодніми умовами, проте ті все ж наполягли на грі. Цікавою була розстановка гравців нашої команди у першому офіційному матчі цього року. Місце у воротах прогнозовано зайняв Романенко. А от у захисті на правому фланзі з'явився Гащин. Компанію йому склали Поляков у центрі й Ковалюк зліва. На позиції опорного грав Соколенко, а у центрі півзахисту досить неочікувано грали Ряхн і Чеботарь (відразу зазначимо, що ця зв'язка виявилась досить ефективною як при відборі м'яча, так і при створенні атак). На флангах відпрацьовували Максимюк зліва і Девіч справа, а пару нападників склали потужні Сачко й Пищур. При цьому явно прогнозувалося, що у другому таймі пару капітану складе Товкацький, що, зрештою, й сталося. Сам матч почався у досить швидкому темпі й першими удару по воротах завдали господарі, коли Гребеножко пробив здалеку, проте цей постріл був не надто складним для Романенка. Лучани ж досить швидко прибрали ініціативу до своїх ніг і почали планомірні атаки ужгородської території. Так протягом шести хвилин вони тричі здобували право на пробиття штрафного по центру воріт, але у всіх випадках досягти успіху не змогли - Сачко спочатку вдарив занадто сильно, а потім його удар перевів на кутовий голкіпер, а Девіч вистрілив просто у стінку. За кілька хвилин Марко отримав шкіряного й у боротьбі з захисниками виходив на ударну позицію, але удар з лінії штрафного був не надто сильним, тому особливої загрози для Величка не склав. У відповідь наш старий знайомий Домбрайє "бахнув" метрів з 20-ти - на місці був Романенко. Після цього Віталій Кварцяний вирішив замінити Максимюка на швидкого Жерша й напруга на лівому фланзі почала зростати - Роман постійно відволікав на себе по два-три захисники, а також навантажував наших нападників націленими передачами. Але починаючи хвилини з двадцятої гострих моментів біля обох воріт почало виникати дедалі менше - виною тому поле, яке встиг засипати сніг. Наші нападники й півзахисники досить часто просто ковзалися й не могли нормально прийняти і обробити м'яч. Та ж сама причина заважала і господарям. Та ініціатива й надалі залишалася за "Волинню". Врешті, у кінці тайму суперники знову обмінялися гострими моментами. Спочатку Гребеножко намагався вискочити на побачення з Романенком, але на лінії штрафного Поляков у підкаті вибив м'яч у нього з-під ніг. А на останній хвилині після навісу у штрафний господарів Величко проскочив повз шкіряного, захисники вибили його, але прямо на Чеботаря. Борис бив фактично по пустим воротам, але влучив у когось з оборонціів. Друга половина матчу знову почалася з натиску "Волині", особливо старалися при цьому Девіч і Чеботарь, котрі регулярно підключалися до атак і активно допомагали нападникам. Так, на 55-й хвилині Чеботарь протягнув м'яча до штрафної, кілька разів він, Сачко й Гащин пробивали по воротам, але на шляху виростали оборонці "Закарпаття". Потім Девіч навісив на Сачка, але того випередили захисники. На 61-й хвилині мав виходити на забивну позицію Чеботарь, але м'яч застряв у снігу й ситуація була змарнована. У відповідь закарпатці провели масовану атаку, котра закінчилась голом у виконанні Бурого, проте за 5 секунд до цього арьітр зафіксував положення "поза грою". Потім Гурка здалеку намагався перекинути Романенка, який вийшов з воріт, але вдарив надто високо. На 72-й хвилині "Волинь" мала забивати. Спочтаку удар когосьз наших нападників з лінії воріт виніс захисник, а потім Ряхн підхопивши м'яча потужно вдарив метрів з шести, але диво-реакцію продемонстрував Величко, який намертво взяв шкіряного. Потім Сачко замикав навіс Жерша та потрапив прямо у голкіпера. Зрештою ініціативу узяв на себе Соколенко й підхопивши м'яч по центру воріт метрів з тридцяти з ходу пробив - круглий по обвідній траекторії, як більярдна куля в лузу, влетів точно у нижній правий від воротаря кут - 0:1! Поки господарі оговтувались, волиняни провели ще кілька атак. Жерш зліва увірвався в штрафний та не зміг пройти крізь трьох захисників, а згодом Ковалюк зі штрафного пробив точно в дальній кут - воротар. Ужгородці кинулися відігруватись та захисники лучан працювали на "відмінно" і на ударну позицію господарів не пускали. Натомість ще одна контратака "Волині" могла завершитись другим голом. Девіч знову навісив на Сачка, проте в останню мить поперед Василя вискочив захисник й ліквідував загрозу. Перемога була, як то кажуть, "в кишені", незважаючи на те, що закарпатці пішли в масовану навалу, намагаючись врятувати очко. Й у цій ситуації, на жаль, господарям допомогло поле... На другій доданій арбітром хвилині Поляков вибив м'яч прямо на гравця Закарпаття, який переадресував плямистого на Продана. Цю передачу намагались перевати Ряхн і Соколенко, але перший, не збалансувавшись на слизькому газоні, не дотягнувся до мяча, а другий просто послизнувся. Тож Ковалюку нічого не залишалось робити як завалити Продана в штрафній. Пенальті чітко реалізував Селезньов, вдаривши по центру, в той час як Романенко стрибнув у правий кут. Така розв'язка була доволі нелогічною, зважаючи на перебіг подій на полі протягом усього матчу. Тож можна сказати, що "Волинь" не здобула очко, а втратила два. Відзначимо також самовіддану підтримку луцьких уболівальників, котрі прибули на перший матч нашої команди у новому році. Не стихаючи ні на хвилину, вони усі дев'яносто хвилин підтримували наших гравців і довели, що незважаючи ні на що, вірять у нашу команду.