"Арсенал" — "Волинь" 2:1, 4 грудня 2005

Останні часом київський "Арсенал" став для нас зручним суперником. Мінімальні і виснажливі перемоги стали вже традиційними, а остання гра з канонірами в Луцьку взагалі поклала початок цілій серії вольових звершень "Волині". Тому від київського матчу прихильники біло-малинових чекували хліба та видовищ. З огляду на грудень місяць і не надто велику популярність "Арсенала" у Києві, вболівальників "Волині" (а їх було близько 20) виявилось лиш дещо менше, аніж прихильників столичного клубу. Проте нестача фанатів у киян компенсувалась неймовірною кількістю міліціонерів і беркутів. За підрахунками нашої лабораторії, на одного пересічного вболівальника в цей вечір припадало по 2 співробітники міліції і 0,33 бійця беркута, яких в купі, в принципі, можна прирівняти до одного пересічного вболівальника. Тож за такої атмосфери не надто жвавий футбол виглядав ще більш нудним і млявим. Віталій Кварцяний вирішив не вимотувати остаточно собі нерви перед різдв'яними святами і доручив в передостанньому матчі року тренерський місток наставнику дубля Степану Павлову. А Степанович з його подачі виставив такий склад: Постранський - Ковалюк, Омоко, Бута - Ряхн, Герасимюк, Максимюк, Гащин, Шумахер - Сачко, Товкацький. Для любителів потрендіти і статистиків - 7 українців в скаладі. Весь тайм проходив за невеликої переваги господарів, в складі яких виділявся Емануель Окодува. Він і став автором найбезпечнішого моменту у першій половині гри: після подачі з лівого флангу нігерієць з 7 метрів головою розстрілював Постранського, проте наш голкіпер не напружуючись проявив дива реакції і перевів м'яч на кутовий. У "Волині" можна згадати лише дальні постріли Шумахера і Герасим'юка. А на самому початку другого тайму "Арсенал" забив. Мізін пробіг повз кількох наших, кожен з яких в цей момент думав про щось своє, віддав на Бабича, і той загнав кулю у пусті ворота. Після цього прикрого моменту гості пішли вперед. Проте всі атакувальні потуги "Волині" виглядали трохи беззубими доти, доки на полі не засяяв Майкл Чіді. Своїм першим дотиком Майкл видав шикарну розрізну передачу на хід Шумахеру, а другим, отримавши від румуна пас у відповідь, з лінії штрафного по немислимій траєкторії запустив м'яч у "дев'ять". В момент, коли на гостьовому секторі почалися святкування-вітання з приводу міні-шедевра нігерійця, звідкись зверху на нас впав чоловік у формі беркута. Йому чомусь здалося, що вболівальники "Волині" збираються запалити файєр. Він, звичайно, помилився і вибачився. А під шумок на трибунах "Волинь" пропустила другий гол. Довга передача знайшла Окодуву і земляк Майка Чіді без великого супротиву забив як виявилось переможний м'яч. Після цього "Волинь" почала атакувати трохи жвавіше, але передсвятковий настрій явно заважав у завершальній стадії. Єдиним, хто ще не знав про близькість Нового року, був Чіді. Майк був постійно націлений на ворота суперника і мав реальний шанс зрівняти рахунок, проте його удару з місця лівого інсайда не вистачило кількох сантиметрів. Господарі ж в одній з контратак вивели Окодуву сам на сам з Постранським. Віталій виявився вправнішим. Ось така байка. Чув?