Волинь — Таврія 1:0, 15 липня 2004

Матчу-відкриття чотирнадцятого чемпіонату у Луцьку очікували з цікавістю. Зважаючи на міжсезонні придбання "Волині", вболівальники хотіли на власні очі побачити дещо оновлену команду. Однак, з новачків на полі з'явився лише польський захисник Марцін Новак, який замінив Тарлана Ахмедова на позиції центрального захисника. В усьому іншому склад волинян так і не змінився за виключенням того, що знову своє місце у рамці зайняв Олександр Гуменюк, а Олександр Лужанков вийшов на знайому для нього по матчу з київським "Динамо" позицію правого півзахисника. Ну а початок матчу став традиційним для першого матчу сезону - з вітальним словом виступив мер Луцька Антон Кривицький, згодом під звуки гімну капітани команд Василь Сачко та Олександр Чижевський підняли державний прапор і справа перейшла безпосередньо до гри. Гості на цей матч обрали суто оборонну тактику. Та конструктивізму у їх діях спостерігалося досить мало - масований захист, пресинг на своїй половині поля і, коли вдавалося, дальні передачі на нападників, які за рахунок своїх швидкісних даних намагалися загострити гру в атаці. У зв'язку з цим гравці "Волині" досить довгий час не могли розвернутися для ефективного проведення своїх атак. В основному довелося використовувати флангові навіси в розрахунку на високих Мітіча та Сачка. Однак, обох їх весь матч щільно опікали кримські захисники, інколи й по двоє на одного, а крім того, досить впевнено на виходах грав воротар "Таврії" Чантурія. До речі, здебільшого завдяки йому лучанам було проблематично використовувати свій козир - гру на другому поверсі. Причому моментів вистачало, адже півзахисникам "Волині" досить часто вдавалося перегравати своїх опонентів і віддавати націлені передачі у штрафний майданчик. Але знову ж таки, в умовах, коли там постійно перебували по 8-9 гравців "Таврії", та ще й голкіпер ловив усе, що літало біля воріт, реальних гольових моментів майже не було. Напевне саме тому в середині першого тайму Віталій Кварцяний вирішив замінити Лужанкова на більш досвідченого Гащина. Це дало певні результати - небезпечні проходи та передачі з правого флангу змусили гостей перебудуватися, хоча при цьому вони стали часітше порушувати правила. Однак, незважаючи на такий розвиток подій, кримчанам іноді вдавалося й гостро контратакувати. Найбільше клопоту волинським захисникам завдавали грузинські легіонери гостей Гігіадзе та Іонанідзе. На початку гри останньому навіть вдалося вийти сам на сам з Гуменюком. Та Сашко продемонстрував, що грузини йому не страшні (окрім дядька Джугашвілі), і впевнено вийшовши на перехват, ліквідував загрозу. Загалом, перший тайм пройшов дещо мляво, можна навіть сказати, що всеь цей час команди прицінялися одна до одної. Після переви на полі з'явився герой матчу дублерів Олег Герасим'юк, який зайняв місце Домбрайє у центрі поля. Варто зазначити, що цей матч став дебютним для молодого півзахисника у основному складі "Волині". І 18-річний гравець каші не зіпсував - його технічна та швидка гра додала клопоту кримським захисникам, які частенько не встигали за Олегом. Та масовані оборонні редути по центру воріт рідко дозволяли проходити до штрафного майданчика. Тож надія залишалася за флангами. Ближче до середини другого тайму волиняни дещо збавили оберти, чим скористалися гравці "Таврії" - вони частіше стали переходити свою половину поля і намагалися вразити ворота "Волині" за допомогою дальніх ударів. Один з них, спрямований під поперечину, Олександр Гуменюк відбив не без проблем, а інший виявився неточним - м'яч просвистів за кілька сантиметрів від дев'ятки. Час зустрічі невпинно добігав кінця, а бажаного голу все не було. Тоді головний тренер "Волині" кинув у бій "важку артилерію" - Ернеста Сіанкама. Дивно, але Ерні відразу вдалося те чого не вистачало Мітічу протягом попередніх семидесяти п'яти хвилин - ефективна боротьба із захисникаим. Двічі Ернест небезпечно пробивав головою, а одного разу в падінні після флангового навісу зумів пробити по воротам з району одинадцятиметрової позначки. На жаль, Чантурія виявився готовим до такого і м'яч узяв. В останню десятихвилинку кримчани вирішили що синиця в руках дійсно буде кращою за горобця в небі і дружно відійшли на свої останні рубежі, віддавши лучанам усю центральну зону. Атаки "Волині" уже не припинялися ні на хвилину. Небезпечно били Сачко і Сіанкам, Трішович сам постійно "накручував" по три-чотири гравці "Таврії" на лівому фланзі і віддавав гострі передачі до штрафного. Кутові та штрафні постійно призначалися біля воріт сімферопольців але усе було марно - захисники кістьми лягали під удари волинян, а воротар упевнено підчищав усе, що пропускали оборонці... За хвилину до закінчення основного часу зустрічі "Таврія" провела контратаку результатом якої став кутовий. Звичайно, що у підопічних Заяєва виникло бажання перевірити удачу і спробувати забити гол, для чого більшість гравців зосередилася біля воріт "Волині". Однак, ледве не отримавши гол собі - в оборотці на ударну позицію виходив Василь Сачко, сімферопольці все ж вирішили грати на нічию. Дві додані арбітром хвилини перетворилися на суцільний кошмар для гостей. Вони уже не встигали за нападниками та півзахисниками "Волині" і воліли вибити м'яч та якомога довше затягнути час, очікуючи фінального свистка. Чотири кутових і два штрафних удари подавали волиняни, але м'яч уперто не летів у сітку. І коли закінчувались останні секунди сталося маленьке футбольне чудо. Черговоий штрафний, верхова передача у центр штрафного майданчика "Таврії", вище усіх вистрибує Василь САЧКО... феноменальний навісний удар, воротар гостей не в змозі дотягнутися до м'яча, який летить у лівий від нього кут і ГО-О-О-О-О-Л!!! Футболісти "Волині" створили купу-малу, святкуючи цей гол. У минулому сезоні 7 разів м'яч влітав у ворота нашої команди в останні п'ять хвилин матчу. Шість поразок і одну нічию принесли ці голи. Та нарешті свято прийшло і на нашу вулицю. А що творилося на трибунах і не передати... Часу на те щоб відігратися у кримчан уже не було. Але як тільки пролунав фінальний свисток, голкіпер гостей Чантурія чимдуж рвонув до головного арбітра матчу киянина Сергія Берізки з метою виявити чому до основного часу було додано "так багато хвилин". При тому варто зауважити, що до першого тайму суддя не додавав нічого, а протягом гри командами було використано усі заміни, плюс сам Чантурія нерідко затягував ігровий час. До вияснення стосунків додалися ще кілька гравців і тренерів гостей. Та так, що вгамовувати пристрасті на поле вибігли співробітники "Беркута". І поки сімферопольців без застосування гумових засобів супроводжували у роздягальню, "Волинь" гаряче дякувала глядачам за підтримку. Ті у боргу також не залишались і з трибун неслося призабуте радянське "Молодці!"