Волинь — Металіст 4:2, 7 листопада 2004

Зважаючи на досить принциповий характер матчу, який охрестили "битвою за четверте місце", обидві команди вирішили не відкладувати справу у довгий ящик і відразу ж розпочали активні атакуючі дії. Волиняни, ефективно використовуючи фланги, створили кілька гострих моментів біля воріт Остапенка. Але ні Сачку, ні Мітічу завдати удару по воротам харків'ян так і не вдалося, а постріл Ряхна прийняли на себе захисники. Проте спочатку небезпека виникала саме біля воріт "Волині". На 10-ій хвилині Джакобія обіграв на лівому краї двох волинян і прострілив вздовж лінії воротарської. В шаленому шпагаті Ганцарчик цю передачу перервав. За хвилину герой донецької зустірчі Гунчак зі штрафного замість логічної в такій позиції передачі пробив під поперечину. Гуменюк не без труднощів перевів м'яч на кутовий. Після цього гра перейшла під повний контроль "Волині", а гості, яким не вдалося забити швилкий гол, перейшли на тактику контратак. Однак, кидалася в очі помітна перевага лучан у центрі поля, де пара центральних Круніч та Недовіч повністю перегравали своїх опонетів. Результатом тиску на ворота гостей став гол Джудовіча - на 15-й хвилині після флангової передачі Круніча Міодраг, який підключився до атаки, у падінні завдав точного удару в нижній правий кут воріт Остапенка. Однак, гол волинян не заспокоїв і вони продовжували настирно атакувати. Особливо відзначався Гащин, який відчувши "другу молодість" повністю господарював на правому фланзі і досить часто загострював ситуацію біля воріт "Металіста". Через п'ять хвилин все той же ж Круніч продерся крізь натовп захисників "Металіста" і точним пасом вивів на ударну позицію Мітіча, Саша, вигравши мініспрінт в опонента, холоднокровно пробив повз голкіпера - 2:0. Здавалося б - доля матчу уже вирішена. Проте, до честі гостей, вони рук не опустили і продовжували гнути свою лінію, проводячи атаки за першої-ліпшої нагоди. Інша річ, що таких нагод у них було малувато, а надійна гра захисників "Волині" з Омоко на чолі не дала змоги гравцим "Металіста" сторити хоча б один небезпечний момент біля воріт Гуменюка. Волиняни ж оберти дещо збавили, проте ініціативу з своїх рук не випустили і продовжували методично розхитувати оборону гостей. Часітше почали підключатися до атакуючих дій захисники, тому варто відмітити непогані моменти за участю Джудовіча та Ганцарчика. Особливо старався якраз Северин, котрий згадавши свою польську футбольну кар'єру кілька разів пробивав з далекої відстані. Крім того, повністю розвалився правий фланг оборони харків'ян і постійні предачі звідти на високрослих Мітіча та Сачка несли неабияку загрозу для гостей. Кілька раз лучани прагнули розіграти й домашню заготовку з штрафними, котрі закінчувались не навісами у воротарський майданчик, а точними ударами по воротам з гострого кута. Проте ні Гащину, ні Крунічу відзначитися не пощастило - голкіпер "Металіста" свою команду виручив. А найреальніша нагода для взяття воріт була втрачена за хвилину до закінчення першого тайму - Мітіч увірвався в штрафний майданчик, де був збитий захисниками гостей. Проте суддівський свисток промовчав. Другий тайм почався з активних дій гостей, які виглядали більш сконцентрованішими, ніж господарі. Врешті, серія небезпечних моментів завершилася помилкою в центрі оборони, стрімким проривом лівим краєм і ударом Гладкого впритул по воротам Гуменюка - 2:1. Ще певний час харків'яни продовжували володіти ініціативою, проте лучани за дружньою порадою свого наставника знову заграли активно і перемістили боротьбу на половину поля "Металіста". Гості ж, аби збити атакуючий порив "Волині", почали значно більше фолити. І якби Ганцарчик був точнішим при виконанні штрафних, матч можна було б припиняти достроково. Проте щастя прийшло там, де його не чекали - Трішовіч сильно пробив штрафний, а Остапенко вирішив уподобитися Філімонову та іншим "жертвам" Шевченка. В результаті голкіпер лище дещицю не дотягнувся до м'яча, котрий влетів у дальню дев'ятку. Після цього голу гості змирилися з поразкою, а лучани прагнули добити таки агонізуючого суперника. Знову бив Ганцарчик - неточно, а удар Гащина ліквідував голкіпер. Далі прийшла черга нападників. І якщо Мітіча зрозуміти ще можна - завдати точний удар в падінні через себе при його габаритах та ще й знаходячись у дуже незручній позиції важко, то мудрування Василя Сачка інакше як марнотратством не назвеш. Увірвавшись в штрафний майданчик, капітан лучан не пробив по воротах, а почав обігрувати двох захисників, до яких через кілька секунд додалося ще двоє і момент було втрачено. Плідно діяв на лівому фланзі Трішовіч, який до останнього боровся за кожен м'яч. Саме його дії і призвели до четвертого гола - Алєксандар зі штрафного навісив в штрашний майданчик, де хтось із захисників "Металіста" підштовхнув у спину Сачка. На цей раз суддя пенальті таки призначив, а волиняни не стали випробовувати долю пошуком нового пенальтиста і довірили бити Гащину. Володимир не підвів ні товаришів, ні тренерів, ні болільників, чітко пробивши повз голкіпера - 4:1. Останні десять хвилин команди відверто догравали - лучани свою справу зробили, а гостям розраховувати на нічию було вже недоцільно. Саме в цей час тренерський штаб лучан взявся до замін і на полі з'явився спочатку Жерш, а потім і молода надія Віталія Кварцяного - Олег Герасим'юк, котрий після травми нарешті досяг потрібних кондицій для виступів в основному складі. Проте на останніх хвилинах оборона "Волині" припустилася досить безглуздої помилки, коли Омоко дозволив Гунчаку вийти на ударну позицію, а згодом штовхнув того в спину. Як результат - ще один пенальті і, не дивлячись на те, що Гуменюк напрямок удару вгадав - 4:2. Після цього на полі з'явився ще Новак, але рахунок уже не змінився. Упевнена перемога "Волині", яка дозволила нашій команді на шість очок відірватися від переслідувачів.