Волинь — Металург Д 1:2, 30 серпня 2004

Поєдинок "Волинь" - "Металург" (Донецьк) грався на день пізніше за всі інші матчі 6-го туру чеміонату України (справа у тому, що донечани звернулися до ПФЛ з проханням перенести матч через їхню участь в Кубку УЄФА, хоча інші учасники цього самого кубку грали як і годиться - у неділю). Таким чином про те, що у разі своєї перемоги "Волинь" підіймалася на третю сходинку турнірної таблиці, знали навіть ті вболівальники, які в очікуванні футбольного свята засадили не менше півлітри на брата. Сама ж гра, яку можна було охарактеризувати як "Битва на Авангарді" принесла не зовсім бажаний результат. Два пенальті, три вилучення та півтора десятка "гірчичників" від київського рефері Сергія Шебека отримали футболісти обидвох команд у вигляді трофеїв. Початок матчу, як і весь перший тайм загалом, не віщував чогось надзвичайного. На перших хвилинах гри команди проводили обопільну розвідку, що не завадило форвардам гостей, "зірковим" Деметрадзе та Мендосі кілька разів опинитись в положенні поза грою. Перший удар по воротам "Волині" гості нанесли на 10-йхвилині, коли після розіграшу кутового бив Деметрадзе, але м'яч став легкою здобиччю Гуменюка. І вже через три хвилини у схожій ситуації опинився гравець лучан Бута, проте його сильний удар пройшовся повз рамку воріт "металургів". Після 20-ти хвилин сумбура господарі, як і годиться, прибрали ініціативу до своїх рук і раз-по-раз почали створювати небезпечні моменти поблизу воріт Вірта. Заводилою у ці хвилини виступав боснієць Круніч, який фінтами накручував по декілька гравців суперника і намагався вдало відпасовувати на гравців атаки лучан. Так, хороший шанс був у Саши Мітіча, але темношкірий захисник "МетаДонів" з дуже коротким прізвищем Не, зробивши неймовірний пірует, вибив м'яча за бокову лінію. Здалеку пробував бити Тааві Ряхн - куля пройшла у кількох сантиметрах над поперечкою. Непогано розвивалася атака "Волині" за участю Василя Сачка, проте лайнсмен зафіксував у нашого форварда положення поза грою. Буквально через кілька хвилин у центрі уваги знову опинились той самий боковий арбітр і наш Сачко, тільки тепер служитель феміди Брюхов з Донецька (!!!) дав відмашку після голу забитого Василем. Просто диву даєшся, як на матч у вищій лізі можуть призначити суддю з того ж міста, що й одна з команд (виключення можеть становити хіба що "дербі" між двома командами з одного міста). А атака, що призвела до незарахованого голу розвивалася наступним чином: Ганцарчик, який замінив Трішовича своїм першим дотиком зробив навіс у штрафну гостей, Сачко головою скинув м'яч партнеру і отримавши пас у відповідь з п'яти метрів пробив по воротах. Гравці "Волині" вже бігли поздоровляти нападника із забитим м'ячем, як весь кайф їм обламав вже згаданий боковий арбітр. До честі волиняк, вони не знітилися і продовжували насідати на ворота "Металурга", але відмінну гру демонстрував у ці хвилини Юрій Вірт, який впевнено нейтралізував небезпечні моменти за участю Мітіча та того ж таки Сачка. Другий тайм почався значно цікавіше ніж перший, адже вже на 47-й хвилині, за грубий підкат проти Недовіча (нове обличчя в складі "Волині", знову ж з Сербії) Яя Туре побачив другого "гірчичника" і пішов прикладати його собі на лаві для запасних. Після цього "Волинь" заграла значно агресивніше, що змусило тренера донечан Славолюба Мусліна змінити нападника Деметрадзе на півзахисника Олексієнка. На 57-й хвилині вигідний момент втрачає Сачко, який після точного навісу Бути пробив "у молоко". "Металург" ще більше відходить у захист і Муслін міняє другого нападника Мендосу на захисника Г'юзелова. В свою чергу, Віталій Кварцяний для пожвавлення атаки, випускає на поле активного Жерша. І саме після паса Романа віч-на-віч з Віртом вийшов Корнел Бута, але голкіпер відчайдушно кинувшись під удар румуна зумів відвести загрозу. Здавалось ще трішки і лучани зможуть дотиснути суперника та відкрити рахунок у цьому матчі, проте зовсім іншої думки був Олексієнко, який у незагрозливій для воріт "Волині" ситуації, в боротьбі з Джудовічем, впав у штрафному майданчику господарів. Суддя вказав на одинадцятиметрову позначку і той же Олексієнко сильним ударом в кут запалив на табло рахунок 0:1. Саня Гуменюк хоч і вгадав напрямок удару, але шансів піймати м'яч у нього майже не було. Лучани, пригнічені таким перебігом подій на полі, відразу кинулись шукати щастя поблизу воріт "Металурга". Навіс зі штрафного у виконанні Недовіча і хтось з захисників завадив пробити по воротам Сачку, тримаючи його за футболку. Суддя призначає пенальті і Корнел Бута ударом у правий від Вірта кут воріт встановлює статус-кво. На радощах гравці "Волині" йдуть в атаку і прагнуть довести матч до премоги, але знову заважає їм це зрбити Олександр Олексієнко, прохід якого ціною жовтої карточки зупиняє Здравко Шараба. Після тривалих заворушень з боку гравців двох команд, виконувати штрафний з 20-ти метрів береться Вячеслав Чечер. Гарматний постріл захисника донечан прийшовся прямо в Гуменюка, але Олександр якимось дивом пропустив м'яча між рукавицями. Святкуючи забитий гол, його автор знімає з себе футболку, через що бачить перед собою другу жовту картку, яка автоматично стала червоною. У час, що залишився до закінчення поєдинку "Волинь" намагалася атакувати, але справжніх шансів щоб зрівняти рахунок вже не мала. З усього, що проходило в ці хвилини, варто відзначити ще одну дуель Шараби з Олексієнком, після якої вже гравець лучан був змушений достроково залишити футбольне поле і два штрафних, призначених у доданий арбітром час, коли спочатку Недовіч пробив вище воріт, а потім Ганцарчик влучив у стінку з гравців "Металурга". Проте саме цікаве видовище проходило вже за межами стадіону. Група осіб з "Volyn Crusaders Firm", які протягом всього матчу фанатично підтримували свою команду, через відсутність хоч одного саппортера з боку гостей, вирішила зробити незабутнім візит до Луцька для самих гравців "Металурга". Спочатку місцеві фанати обступили автобус, який мав відвезти донечан до їхнього літака, що викликало деякі трабли з "сірими", які одразу ж підтягнули на місце подій два загони "Беркута". Це змусило кешлс відійти на деяку відстань, проте побачивши граців "Металурга", вони одразу почали вигукувати на їхню адресу все, що вони про них думають. Особливо діставалось неграм та грузинам, яких у складі гостей було чимало. Через деякий час не витримали нерви у гравця "Металурга" Ігора Лоло, саме він, програвши дуель жестами Фашисту, хотів розібратися з ним на кулаках. Запальний негр навіть підірвався з свого місця в автобусі, але мабуть добре подумав і вирішив, що навіть коли за нього вступляться колеги по команді, то на матч проти "Лаціо", донечани можуть і не назбирати 11 футболістів. Це змусило івуарійця дещо втихомиритись і весь свій запал витратити на власний ноутбук. Тим часом, дочекавшись свого тренера, "Металург" покидав стадіон славного міста Луцьк під скандування "Лаціо! Лаціо!"... Після цього донецький "метадон" був прирівнений до львівських "карпат" та рівненського "вереса", яким траблмейкери "Волині" вже давно проголосили джихад.