"Волинь" — "Кривбас" 3:1, 13 березня 2005

Сподівання вболівальницької громадскості на те, що 13 березня вже буде погода, виявились марними. Сніг, мороз, заметіль і ожеледиця знову стали на заваді потугам футболістів продемонструвати технічні і комбінаційні дії. І якби не героїчна праця робітників стадіону і військових, які почали приводити газон в людський стан ще за тиждень до матчу, був би в нас в неділю не футбол, а мультфільм "Льодниковий період". Склад "Волині" жодних змін у порівнянні з попередніми іграми не зазнав. Залишився в основі навіть Девіч, гра якого в двох стартових матчах Кварцяного явно не вразила. Поєдинок розпочався з атак господарів і 3-хвилинної хуртовини над стадіоном. На 10-ій хвилині обидва наших форварди Сачко і Мітіч вийшли на побачення з Горяіновим. Капітан прокинув м'яч партнеру, і поки Саша примірявся до удару, на шляху до успіху виникла нога когось із захисників гостей. За декілька хвилин вже сам Василь Сачко вискочив на рандеву з голкіпером "Кривбасу". Удар був сильним і точним - прямо в голову Горяінову. Цей епізод, можливо, відіграв ключову роль, бо після цього легкого нокдауна кіпер криворіжців почав діяти дещо невпевнено і нервово. Та перед тим понервувати довелось його колезі - Олександру Гуменюку. З 15 по 25 хвилини криворіжці, а особливо їхній лівий фланг, активізувались і створили декілька неприємних миттєвостей. Апогеєм цього мініштурму став прохід Спєвака по лівій бровці і навіс в центр штрафного майданчика на Тараса Кабанова. Тарасик без жодних перепон головою розстрілював ворота "Волині" з 7 метрів. Підступний, проте не надто сильний удар Гуменюк якось зумів витягнути. Пробити ж краще форварду "Кривбаса" завадила, мабуть, ностальгія за рідним краєм. А на 27-ій хвилині досить активний в цьому матчі Девіч віддячив тренеру за довіру гольовою передачею на свого земляка Трішовіча. Марко накрутив захисника на правому краї штрафного і навісив м'яч на протилежний бік. Потужний удар Тріша з гострого кута Горяінов прибокати не зумів. Другий м'яч виник майже на рівному місці. Перехолювати дещо безадресний навіс з глибини поля у свій штрафний майданчик Горяінов вийшов з роззявленим ротом. Цим скористався Василь Сачко, який раптово вискочив нізвідки, на мить випередив воротаря "Кривбаса" і головою перекинув кулю у вже порожні ворота. 2:0. Та двохгольовий запас після першого тайму - це втрата інтриги і надто великий розкіш. Гравці "Волині" не були б собою, якби вже на початку другої половини не пропустили якусь непотрібну плюху, додавши адреналіну трибунам і сивого волосся тренерам. На 53-ій хвилині обрізка Девіча призвела до того, що Адієв вийшов на Гуменюка, легко його обіграв і закатив у порожні ворота. Окрилені перспективою здобуття, здавалося б, безнадійно втраченого очка, криворіжці сміливо пішли вперед. Активним був спритний правий хав Дун'їч, який замінив в перерві Кабанова. Та в цей день на фланзі йому протистояв Алєксандр Трішовіч. А коли Тріш ловить свою гру, тренери суперників нервово курять. Саме на луцькому сербі відхопив свої законні 2 гірчичники бідний Рамазанов, через що вже на 67-ій хвилині був змушений йти грітись в душ. Чисельна перевага та поява на полі реактивного Корнела Бути і визначили малюнок гри "Волині" в останні 20 хвилин матчу. Господарі міцно захопили центр поля і вже звідти нагнітали небезпеку навколо володінь Дмітрієвіча (югослав замінив в перерві нокаутованого Горяінова). Дальні удари Чеботаря, Круніча, Бути, Ковалюка були неточними, так само як і постріл з розвороту Ерні Сіанкама, а бити в падінні через себе Вовка Гащин так і не наважився, хоч і довго збирався це зробити. Постійні розрізні флангові передачі й проходи Бути та Трішовіча вкрай розхитали криворізький захист і нерви Дмітрієвіча. Тому коли на 90-ій хвилині румунський півзахисник після чергового рейду замість прострілу пробив по воротах, кіпер гостей не встиг повести і бровами. Перемога із переконливим рахунком і ми знову обходимо грипуючий "Дніпро" і навіть трохи наближаємось до знеглавленого донецького "Металурга". Головне цей бойовий настрій не розгубити.