Волинь — Динамо 1:2, 16 жовтня 2004

Звітний матч видався непростим як для "Волині", котра плекала надії пройти далі у кубковому розіграші, так і для "Динамо", тренери якого змушені були варіювати складом у зв'язку з часовим цейтнотом між матчами національних збірних та Ліги Чемпіонів. З іншого боку, знову проявилася така непрваблива сторона українського футболу, як суддівство. Звичайно, що у матчіах вітчизняного чемпіонату судді завжди симпатизують столичній команді. Це не секрет і давно усім відомо, але дії одесита Годуляна викликали щонайменше подив щодо трактування футбольних правил. Чим інакше пояснити жовту картку Мітіча уже на 2-й хвилині гри за... порушення правил з боку динамівців. Однак... Що стосується власне гри, то почали її лучани по бойовому, намагаючись за першої-ліпшої нагоди загострювати ситуацію біля воріт Реви. І у перші 15 хвилин їм це вдавалось - виходив на ударну позицію Мітіч (жовта кртка), небезпечно навішував Бута (штрафний на користь киян), не встиг на передачу Сачко. Проте перший справді небезпечний момент виник якраз біля воріт "Волині" - на 8-й хвилині Белькевич замикав флангову передачу на лінії штрафного майданчика Нікітенка, але пробив дещо вище воріт. Надалі гра перйшла у більш спокійне русло, ініціативою володіли волиняни, а динамівці регулярно проводили гострі контратаки. У "Волині" особливо виділявся Круніч, який часто брав гру на себе і намагався пройти масовану оборону киян. Гості ж переважно атакували правим флангом, постачаючи м'ячами невтомного Верпаковськиса. Але ближче до середини тайму боротьба перемістилася до центра поля, де суперники вперто боролися за стратегічну ініцативу в матчі. Особливо небезпечних моментів біля аоріт Реви та Нікітенка практивно не виникало. Однак, фатальними для лучан стали останні хвилини першого тайму. Немовби очікуючи на переву вони трішки розслабилися, за що й змушені були поплатитися. На 43-й хвилині ніким не прикритий Верпаковськис зумів головою замкнути верхову передачу, а за дві хвилини він же, скориставшись помилкою Шараби, вийшов на ударну позицію і пробив повз Нікітенка - 0:2 і, здавалося б, доля матчу вирішена. Проте у перерві Віталій Кварцяний зумів знайти необхідні слова для того, щоб настроїти своїх гравців на боротьбу. З початку другого тайму волиняни почали нагнітати атмосферу біля воріт киян, застосовуючи при цьому дальні удари, кілька з яких цілком могли перетворитис на гол. Проте на висоті виявився Рева, який потягнув м'яча з кута власних воріт після точних ударів Гащина та Круніча. Взагалі, Володимир, який вийшов на заміну ще у першому таймі замість втомленого Чеботаря став серцем атак волинян. Отримуючи м'яч, він миттєво йшов на загострення ситуації або віддавав точні та вивірені передачі на партнерів, які мали б їх завершувати. Однак, варто віддати належне й захисникам киян, які діяли на максимумі можливостей аби вчасно ліквідувати загрози біля своїх воріт. Атакуючі ж дії динамівців обмежувалися окремими набігами на половину поля "Волині" з розрахунком на швидкісні дані Верпаковськиса та Черната. З кожною хвилиною тиск на ворота киян посилювався і волиняни все частіше вигравали верхові дуелі у своїх суперників, проте надійна гра Реви та неточність у завершенні атак не дозволяла їм сквитати хоча б один гол. Але тут знову нагадав про себе суддя, який почав вигадувати штрафні у бік воріт "Волині". Найкурйознішим став момент на 72-й хвилині, коли Сабліч, не встигаючи за Мітічем, який рвався до штрафного киян по лівому флангу, метрів з 10 шарпав його за футболку і врешті завалив на газон. Арбітр призначив штрафний у бік воріт "Волині". На 80-й хвилині матчу суддя угледів порушення з боку Джудовіча в ситуації, коли справжнім порушником був Ряхн, і показав Міодрагу жовту картку, яка виявилась другою - вилучення. З цього моменту і до кінця матчу на трибунах не змовкали дружні скандування, які свідчили, що суддя неприродньо мерзотний тип нетрадиційної сексуальної орієнтації. Уже через хвилину після цього "відзначився" Лєко, який ударив ногою збитого ним раніше Ганцарчика. Як не крути, а тут Годулян таки змушений був показувати другу жовту картку і динамівцю. В цій ситуації "начудив" й коуч киян Йожеф Сабо, який підскочив до Віталія Кварцяного з криком "Я тобі покажу..." й хвилини зо дві виявляв свій широкий запас матюків перед глядачами та тренерами "Волині". Врешті, Йожеф Йожефович був втихомирений представниками органів правопорядку і гра продовжилася далі. В останні десять хвилин матчу кияни зовсім відійшли назад. В той же час футболісти "Волині" вперто атакували їх ворота. Небезпечно бив Гащин - Рева на місці, двічі здалеку пробив Ганцарчик, але в першому випадку киян знову виручив голкіпер, а в другому м'яч пролетів поруч із штангою. Кілька разів намагався пробити головою Сачко - невдало. А ще двічі захисники "Динамо" буквально в останній момент виносили м'яч з-під ніг Гащина та Трішовіча у межах воротарського майданчика. Проте, гол таки відбувся - на 87-й хвилині Круніч віддав пас на Мітіча, якого відразу збили захисники "Динамо", Браніслав підхопив м'яча, увійшов в штрафний майданчик і, пребуваючи в оточенні чотирьох захисників, пробив у правий від Реви куь воріт 1:2. В останні хвилини та доданий арбітром час волиняни з усіх сил намагалися зрівняти рахунок, але зробити це їм не вдалося, незважаючи на наявність кількох сприятливих для цього нагод. Звичайно, що уболівальники були розчаровані результатом поєдинку, проте вони щиро подякували своїм гравцям, які боролися до останньої секунди і показали загалом непоганий рівень гри. Звичайно, що домашня поразка звела до мінімуму шанси "Волині" на вихід у півфінал кубкового розиграшу, але є ще матч у гостях, а надія вмирає останньою...