Волинь — Борисфен 0:0, 25 вересня 2004

За 3 дні до матчу 4-ої і 16-ої на даний момент команд вищої ліги Чемпіонату України на стадіоні "Авангард" відбувся святковий концерт. Присвячений він був кандидату в президенти від влади і носив назву "Ми діти твої, Україно". На цей цирк з Луцька і навоклишніх сел пригналось народу трохи більше, ніж може умістити наш стадіон. Такі аншлаги по разу на десять років збирали тільки "Динамо" і "Шахтар". Може тепер і керівництво "Волині" перейме досвід і буде поширювати квитки через мережу ректорів-дилерів і запускати в перервах матчів Клару Новікову. На "Борисфен" глядачів прийшло трохи менше. Бориспільська команда зараз засіла на дні турнірної таблиці і тому дуже страшним чортом не вважалась. Тактика гостей всім була відома заздалегідь - тотальний захист всіма підручними засобами. Протиставити ж їм "Волинь" збиралась широку розтягуючу гру з фланговими навісами і прострілами. Кварцяний відійшов від "виїзної" моделі із чотирма захисниками і повернувся до стандартної розстановки. Єдиним сюрпризом стала поява у стартовому складі Жерша у ролі другого форварда. Каші Романе не портив, сміливо йшов у єдиноборства і не соромився індивідуальних дій. А на початку матчу взагалі міг відкрити ліг своїм голам - технічно обіграв захисника, пройшов пару метрів і пробив, але влучив тільки у зовнішній бік сітки воріт. В цілому ж гра проходила за одним сценарієм - господарі атакують, гості захищаються. По разу після подач кутового небезпечно пробивали Сачко і Круніч. У кінці першого таймі була класна комбінація за участю Джудовіча, Бути, Сачка і Чеботаря. Чітко розіграний в один дотик м'яч повернувся до ініціатора атаки Чеботаря і Боря метрів з 12 метрів пробив трохи вище лівої дев'ятки. В уьому іншому атакуючі дії гравців "Волині" були дещо одноманітними і особливої загрози так і не принесли. Друга половина була багатшою на події. Спочатку замість Жерша у бій було кинуто Гащина, який завдяки свому неоціненному досвіду мав би нагнітати небезпеку в штрафній суперника. Вийшло це у нашого ветерана лише одного разу: після чергового навісу, коли захисники кинулись накривати Сачка, Вован головою переправив м'яч у штангу. Чергова масована атака "Волині" за участі Сачка, Чеботаря і Ряхна закінчилась двома ударами в ноги захисникам і міліметровим непопаданям в правий від Михайлова кут. Найсмішніше те, що голкіперу "Борисфена" практично так і не довелось рятувати свою команду - або під удари лягали оборонці, або волиняни забували де рамка воріт. Показовим був епізод, коли довгий пас Чеботаря знайшов Трішовіча в 6 метрах від воріт. Александар прийняв і пробив над поперечиною. Тільки згодом з'ясувалось, що серб перебував в офсайді. Апогеєм навали на ворота гостей став пенальті. Бута реактивно влетів у штрафний майданчик гостей і зустрівся там з ногою Карамушки. Пенальті взявся бити Круніч. Штатним пенальтистом "Волині" Браніславу стати не вийшло - поперечина. Надалі атаки лучан ставали все більш хаотичними та одноманітними і дивідендів так і не принесли. Олександр Рябоконь (гол. тренер "Борисфена"): "Волинь" - дуже потужна команда, ми сьогодні грали так як могли, вд захисту. Господарі володіли незаперечною перевагою, тому приємно, що ми все ж таки встояли і взяли тут очко. - Чому не грав Ковалець? - Він травмувався ще у перщій грі чемпіонату. Віталій Кварцяний (гол. тренер "Волині"): Сьогодні я нарахував у своєї команди 25-30 дій в іншому напрямку. Там де треба зіграти головою, грали ногою, там де індивідувально - через пас і навпаки. Все це руйнувало правильність і цілісність командної гри. Ми мало били по воротах. Гравці чомусь хочуть завести туди м'яч. Раніше люди - Сабо, Мунтян, Серебренников - били з 30 метрів і забивали, зараз же ж мої гравці не б'ють, можливо і не доб'ють. Я передбачав, що поранена обставинами команда буде грати "через себе". Так воно і вийшло. Нам ще не вистачає правильності і стабільності дій, ми ще не можемо діяти на постійно високому рівні.