"Волинь-Д" — "Закарпаття-Д" 2:1, 28 лютого 2005

Футбольні телекоментатри іноді люблять вживати термін "весняний футбол". Останнім часом з'явилось таке поняття як "зимовий футбол". Проте матч між дублерами "Волині" та "Закарпаття", котрий відбувався у Ковелі охарактеризувати ні тим, ні іншим ніяк не можна. Глядачі стали свідками чи то "льодового футболу", чи то "хокею з футбольним м'ячем". Дійсно, якість газону на стадіоні "Верес" не вкладалася у жодні рамки - сніг, котрий нападав за зиму, згребли трактором, верхню льодову кірку втрамбували - і ось вам футбольне поле. Не дивно, що із самого початку матчу не можна було вести мову про якісь комбінації чи техніку гравців, оскільки футболісти обох команд постійно падали, ковзаючись по полю. А з іншого боку - навіть набрати якусь швидкість під час атаки було неможливо, адже в такому випадку гравці не могли нормально балансувати при обробці м'яча. Більшу вигоду від такого становища отримали гості. Їх тактика була досить простою - "бий - біжи". В той час, як волиняни намагалися продемонструвати відшліфовану техніку, певні комбінації та домашні заготовки, гості не переймалися такими футбольним премудростями і діяли точно так само, як і "основа" "Закарпаття" у матчі першого кола з "Волинню". А тобто - кудись вдарив, а там як доведеться. Але, незважаючи на такі негаразди, волиняни з перших хвилин міцно заволоділи ініціативою. Перші десять хвилин вони прилаштовувалися до поля, адже клжні три з чотирьох атак зривалися саме завдяки "газону", а потім перейшли до обстрілу воріт гостей. На 10-й хвилині нападник юніорської збірної України Роман Степанов випередив захисників і з лінії штрафного майданчика пробив по центру воріт, але прямо у голкіпера гостей. Ще через п'ять хвилин завершав атаку Ернест Сіанкам, та його удар пройшов за кілька сантиметрів від бокової стійки. Взагалі, Ернест у першому таймі був найактивнішим на полі у складі "Волині", проте зима - не стихія камерунця і досить часто нападнику лучан не щастило саме з-за поганої якості поля. Далі, побачивши, що справа до гола не доходить, до діла підключилися й захисники "Волині" - кілька небезпечних рейдів по лівому флангу здійснив Здравко Шараба, а справа йому допомагав капітан Володимир Гащин. Останній, здійснивши кілька рейдів по центру поля, переполохав весь ужгородський заист і на 22-й хвилині гості порушили правила проти Володимира. Сам потерпілий чітко і точно пробив, але воротар з неймовірними труднощами ліквідував загрозу. А далі трапилась неприємність... До 25-ї хвилини матчу гості лише тричі перейшли на половину поля волинян та усі їхні "атаки" були ліквідовані ще на далеких підступах до володінь Віталія Неділька. На цей раз ужгородцям допомогла погода. У простій ситуації, коли Марцін Новак підібрав вибитий закарпатцями м'яч і збирався повернути його на половину поля суперника, він послизнувся і шкіряного підхопив блукаючий нападник гостей Харатін. Перший його удар Віталій Неділько дістав у шаленому стрибку, та зафіксувати м'яча не зумів, а на добиванні діло було набагато простіше - ударити по порожнім воротам. Таким чином, "Закарпаття" несподівано для самого себе повело у рахунку - 0:1. Дещо ошелешені таким перебігом подій лучани через кілька хвилин прогавили масовану атаку по центру поля, проте дальній удар когось із гостей узяв Неділько, вибивши м'яча з-під поперечини. Та прийшовши доя тями, луцькі дублери кинулися відігруватися. На цей раз активно запрацювали фланги. Однак, відсутність можливості застосовувати швидкість як козир при атаці, грала на руку закарпатців, котрі грали на банальний відбій. Щоправда, на 32-й хвилині гри Володимир Гащин увірвався до штрафного, де був збитий захисниками - стовідсотковий пенальті... Та суддівський свисток промовчав. Дальніми ударами намагалися порушити спокій голкіпера гостей Сергій Чапко і той же Гащин - але неточно, а у силовій боротьбі із захисниками Степанов і Сіанкам частіше виходили переможеними, ніж переможцями. Тому перша половина гри так і закінчилася з мінімальною перевагою на користь "Закарпаття" З початком другого тайму "Волинь" знову захопила ініціативу у свої руки. Та на цей раз атаки лучан розгорталися більш повільно, зате продумано і вивірено, що, напевне, було виправдане при такій якості поля. З іншого боку, завдяки тотальному пресингу, гостям стало важко зачепитися за м'яч навіть на своїй половині поля. Тому вони за першої-ліпшої нагоди намагалися вибити його подалі від своїх воріт. У лучанв в атакуючих діях особливо виділялися Дмитро Жигулін та Іван Семиряк. Проте їх удари, як і постріли Степанова й Гащина були дещо неточними. Напруга на полі зростала з кожною хвилиною і, врешті, закінчилася порушенням правил у штрафному - Семиряк виривався на ударну позицію, коли його звалили з ніг захисники. На цей раз суддя мовчати не став і вказав на одинадцятиметрову позначку. Під скандування фанів "Волині" "Гащин - кращий!", Володимир як завжди чітко і впевнено зрівняв рахунок - 1:1 Далі настала черга Івана Сливки, котрий в середині другого тайму замінив Степанова. Кілька разів цей нападник опинявся на вістрі атаки, проте його підводила точність, а іноді - випереджали захисники. Та все ж, на 84-й хвилині Іван опинився першим на підборі після подачі з лівого флангу і з гострого кута сильно й точно пробив голкіпера гостей. У час, що залишався до завершення поєдинку закарпатці спробували змінити несприятливий для них перебіг подій. Але їхні набіги до воріт Неділька особливої небезпеки у собі не містили. В той же час Іван Сливка міг і збільшимти перевагу "Волині", коли замикав флангову передачу Семиряка, але після його удару м'яч пройшов поряд із стійкою. Матч так і закінчився з рахунком 2:1 на користь лучан, але хотілося б сподіватися, що у наступних матчах поле на ковельському стадіоні "Верес" буде підготовлене набагато краще. Адже лише дякуючи Богу ніхто з гравців у цьому матчі не зазнав травми, що могло бути досить ймовірним за такої погоди.