Волинь — Металіст 0:0, 6 листопада 2004

На матчі дублерів "Волині" та "Металіста" не відбулося нічого екстраординарного. З цікавого варто виділити явну ставку тренерського штабу "Волині" на здобуття у ковельському матчі трьох повноцінних очок - дубль посилили Бута і Новак. Як і належить вони зіграли на рівні, але цього виявилось недостатньо для здолання харківських оборонних редутів. Гості, за традицією, грали другим номером і, відверто кажучи, не показали за рахунок яких якостей вони посідають другу сходинку в турнірі дублерів. Варто відмітити дії арбітра матчу, котрий відпрацював у кращих традиціях свого батька, котрий завжди ставився з упередженністю до нашої команди. Але з іншого боку, загальновідомо, що для того аби не виникало питань стосовно чому рефері не помічає явних порушень правил проти гравців "Волині" як у штрафному майданчику, так і його поза межами в ігрових епізодах потрібно забивати. Загалом, дубль "Волині" грав непогано, та коли справа доходила до завершення ігрових комбінацій, то тут у нечисленного саппорту з Луцька окрім традиційних закликів на підтримку команди зривалися дуже нецензурні слова. Було багато ударів, купа комбінацій, як командних, так і індивідуальних, але все звелося до рахунку 0-0. Варто виділити кіпера гостей, який вийшовши на заміну у 2 таймі відмінно читав гру і впевнено ліквідовував будь-які загострення біля власних воріт. Його колега - Олексіенко, котрий захищав рамку у першому таймі, настільки піддався психологічному тиску з боку публіки, що невиправдано почав нервувати і допустив при цьому декілька елементарних воротарських помилок, які однак, не дозволили нашій команді забити гол. Загалом матч можна охарактеризувати як ідеальний футбол у стилі італійського катеначчо, який, проте не приніс задоволення волинській торсиді.