Динамо — Волинь 4:0, 19 листопада 2004

Виїзд у Київ на гру-відповідь чвертьфінала Кубка України з київським "Динамо" обіцяв багато цікавого. На прохід "Волині" у наступний раунд майже ніхто сильно не розраховував, тому додатковий інтерес полягав в усіляких навколофутбольних обставинах - вибори, барикади, хулігани, стрімкий ріст ВВП і т.п.. В результаті з Луцька виїхало 10 людей. Під час культурної програми по місту Хірург розігнав імпровізовану прохамівську демонстрацію, забравши в них прапор "Вибір 2004" на тряпку для свого добермана, Гєша зламав унітаз в Профспілках на Майдані, а Швєд як завжди перецепляв купу місцевих тьолок. Ближче до матчу підтягнулись каноніри і діаспора. Разом нас стало десь 20-25 рил. Писати про сам матч майже нічого. За відсутності Омоко, Круніча і Чеботаря Кварцяний зробив ставку на захисний варіант, який, не дивлячись на категоричні заяви самого наставника, цього сезону часто приносить виїзні очки. Новак, Шараба, Джудовіч і Ганцарчик були покликані зупинити атакувальні пориви киян, склад яких теж був напівекспериментальним. В півзахисті з перших хвилин засвітився Олег Герасим'юк. Пара центральних хавів Ряхн-Герасим'юк явно не може витягнути на собі гру, принаймні, поки не підросте другий з них. Щоб хоч якось поборотись за контроль м'яча Кварцяний вже на 23-ій хвилині запустив у бій Едді Домбрайє. Та кардинальних змін в загальну картину це не принесло - Едді зараз важкуватий і брати на себе ініціативу не в змозі. Голи динамівці забивали нам на всі смаки. В першому епізоді Рінкон після розрізного паса Пеєва вийшов на Гуменюка та елегантно поклав м'яч у сітку. Та найгіршим в цьому моменті був не сам факт пропцущеного голу, а чергова травма Гуменюка. Тааві Ряхн, що стелився в підкаті під удар Рінкона, в'їхав в голову Сашку. Із втраченою свідомістю кіпера забрали в швидку і повезли в лікарню. Черепно-мозкова травма. На 39-ій хвилині Клебер після пасу з правого краю штрафного в падінні розстріляв Неділька. Тільки почався 2-ий тайм, як рахунок знову збільшився: подача з кутового і Бідненко без будь-якого опору з боку захисників головою переправляє м'яч у наші ворота. На 69-ій хвилині він же ж пробив із середньої відстані і куля після рикошету вчетверте опинилась за спиною у голкіпера "Волині". На все це лучани відповіли дальнім ударом Герасим'юка у першому таймі і штрафним у виконанні Ганцарчика у другій половині матчу. Судячи із настрою команди на цю гру, лягати кістьми в Києві ніхто явно не збирався. Мабуть, вирішили зосередитись на чемпіонаті і не нервувати зайвий раз Йожефа Сабо перед відповідальними єврокубковими баталіями... А ще був смішний епізод після матчу. Купка незрозумілих львівських фанатиків за моральної і матеріальної підтримки киян якийсь час скромно крутилась навколо волиняк, і, коли ми вже розділились, пригнули в підземному переході на двох луцьких. Розбивши одному нашому губу і втративши одного свого, хулігани "в срочном порядкє" зникли з місця подій. Ось така вєндєтта...