Одним з найнеочікуваніших і водночас найбажаніших новин зі стану «Волині» напередодні закриття трансферного вікна стало підписання контракту та заявка луцьким клубом півзахисника Рамона Лопеса. Бразилець зовсім небагато пограв у болгарському «Левскі» і повернувся до Луцька. «Усі мої надії пов’язані із «Волинню», - запевнив Рамон своїх вболівальників. 24-річний Лопес нині один із найдосвідченіших гравців «Волині». Клубна прес-служба розмовляла із півзахисником лучан, який, втім, може зіграти і на позиції нападника.

- Рамон, як складалася твоя болгарська кар’єра?

- Спочатку все складалося дуже добре – тренувався, грав, обжився в новій країні. Але після кількох невдалих матчів змінився тренер, керівництво команди, словом, справи там у мене пішли абияк...

 - Читав, що ти травмувався у перші тижні перебування в таборі «Левскі»…

- Це сталося на зборах. Нельсон із донецького «Металурга» дуже грубо в мене в`їхав. Розпух гомілкостоп, але, дякуючи Богу, через п’ять днів все налагодилося. Зараз травми не турбують і навіть колишні проблеми із спиною минулися (стукаємо по дереву – fcvolyn.net).

- Ви вилетіли із Ліги Європи. Поразка від «Іртиша» була неочікуваною?

- Я не грав повні матчі із казахстанцями, вдома 15 хвилин, на виїзді один тайм. У Павлодарі ми вже на 13 хвилині залишилися в меншості, а рахунок вже був 0:2, після чого «Іртиш» став у захист і вибив «Левскі».

- Після цього ти вирішив повертатися до Луцька?

- Передусім я вирішив, що поїду з Болгарії. Мені і ще кільком гравцям запропонували істотно зменшити зарплати. Мав декілька запрошень і пропозицій від агента свого. Але вибрав «Волинь». Я тут вже майже п’ять років, я добре знаю тренера, вивчив місто мене впізнають лучани, тому міняти щось кардинально не хотілося б… З іншого боку, можу сказати, що якби біля керма команди стояла якась інша людина, а не Кварцяний, то ймовірно до Луцька ще раз не приїхав би. Він, якщо ви помітили, мене і сварить часто, але й допомагає, консультує… Я мав серйозну розмову із тренером перед тим, як ухвалювати рішення повернутися, ми узгодили всі питання та вирішили рухатися вперед.  

- Ти повернувся наче з корабля на бал – відразу «з коліс» зіграв у Полтаві. Як тобі враження від цього матчу?

- Звісно, функціональні можливості ще не найкращі, якраз у ці дні працюю над цим. Ви ж знаєте, що в Болгарії футбол зовсім інший – там інші швидкості, мобільність, дисципліна, можна не надто напружуючись працювати на тренуваннях та у матчі. Тому я відразу відчув різницю. А в Полтаві зовсім мало не поталанило хоча якщо взяти до уваги, що ми так швидко пропустили двічі, то рахунок ніби й прийнятний. Добре, що відігралися швидко, інакше довелося б зовсім важко. Я ще не розумію, чому арбітр не зарахував мій чистий гол. Наступного дня з Леандро переглядали той матч (завжди так робимо), то дивувалися цьому рішенню…

- Як тебе прийняли партнери?

- Дуже добре. І українці, і нові гравці всі раділи. Я ж з багатьма знаюся вже довгий час – Сімінін, Кінаш, Лео…

-  Нещодавно «Волинь» грала спаринг на «Підшипнику» і ти грав із капітанською пов’язкою…

- Так, було безумно приємно відчувати довіру тренерів. З іншого боку, я справді був один із найдосвідченіших на полі.

- Сезон потрохи входить у колію, якими є плани команди на сезон.

- Я ще не до кінця не знаю потенціалу цієї команди, щойно приїхав. Але, познайомившись із кількома новачками, скажу, що ми ще здивуємо Україну. Той же Бабатунде мене приємно здивував, класний гравець. Я оптиміст, думаю, що все у нас вийде.