- Ти приїхав у «Волинь», коли ще не мав навіть 20 років, але встиг пограти за юнацький склад відомих бразильських клубів «Флуміненсе» і «Крузейро». Яким був твій шлях у футбол?

- Як розповідали батьки, бігав з п’яти років на пляжах рідного міста Белу Орізонті. Мій покійний тато Фернандо грав у футбол, цією грою займаються і мої брати, яким 16 і 10 років. Вони, до слова, також хочуть колись опинитися в Україні, про яку я їм багато розповідав. Тому я, як і багато інших бразильських хлопців, ні про що інше в житті не думав, як стати професійним футболістом.

- Як потрапив до Луцька?

- Європейські агенти показали відео з моєю грою тренерам і мене запросили у «Волинь». Пізніше сказали, що сподобалися моя швидкість та удар з лівої ноги.

- Ти знаєш, за скільки пробігаєш 30 або 100 метрів?

- (сміється) Ні, але критися не буду – один з перших в команді.

- У січні 2010-го ти перебував на оглядинах в польській «Краковії». Не шкодуєш, що не потрапив у тамтешню лігу?

- Так вийшло, що через незалежні від мене обставини я запізнився на два дні до Луцька із Бразилії і керівництво клубу відправило мене на оглядини в Польщу. Був там три тижні, сподобався полякам, вони хотіли вже й контракти підписувати зі мною і Майконом (він також спізнився), але в останній момент зателефонували з Луцька – повертайся. От і добре що так вийшло, інакше б ніколи не вийшов би у Прем’єр-лігу, не грав би двічі у півфіналі Кубка України і не забивав голи.

- Як змінився футболіст Рамон Лопес у порівнянні із 2009-им, коли він дебютував у першій лізі в Україні?

- Передусім поліпшилися суто фізіологічні дані, став більш витривалішим, намагаюся бити з обох ніг.

- Який гол найбільше запам’ятався під час виступів за «Волинь»?

- Напевне, той, який забив у півфіналі «Шахтарю» в Луцьку. Взагалі, це був найпам’ятніший матч у Луцьку, такий, після якого довго не можеш заснути.

- А невдала гра?

- Невдалі усі матчі, в яких програє команда або коли тебе замінюють, бо вважають, що ти граєш слабко.

- Як думаєш, чого не вистачило в матчі з «Карпатами», щоб виграти його?

- Ми ще недовго граємо разом – ті хто були в команді раніше і ті, хто прийшов влітку. Ви ж бачили, що фізично і технічно ми виглядали краще, але недостатня зіграність не дозволила реалізувати всі моменти. Дайте трохи часу і почнемо забивати і вигравати.

- Рамоне, перед початком цього сезону ти змінив ігровий номер…

- То була моя ініціатива. Спочатку хотів взяти десятий номер, який звільнився після Слави Шарпара, але його Ерік Бікфалві взяв. Тому вибрав 89-ий – це рік мого народження. Як бачите, у першому ж матчі забив, значить фартове число (посміхається).